ЗЕМНИЙ ЗАХИСНИК БОЖОЇ МАТЕРІ. Святитель Кирил, архієпископ Олександрійський (день пам’яті — 22 червня за н. ст.)

Господь довірив йому управління Своєю Церквою в межах Олександрійського патріархату на цілих три десятиліття. Ревнитель істинного знання про Бога, великий учитель Вселенської Церкви — святитель Кирил, архієпископ Олександрійський. З юнацького віку він виявив особливу старанність у науках, серед них і у філософії. Проте вивчення Святого Письма мало першорядне значення в житті хлопця. Щоб старанніше виконувати заповіді Христові, Кирил пішов у Нітрійські гори і став послушником скиту святого Макарія, де подвизався шість років. Потім праведник прийняв сан диякона й отримав послух проповідника.

Після смерті патріарха новим предстоятелем Олександрійської Церкви одностайно було обрано Кирила. Святитель мав вирішувати багато нагальних завдань. У місті поширювалася єресь Новаціана, який учив, що християни, які відпали під час гонінь від Церкви, не мають права на покаяння. 
Крім цього, в Олександрії була сильна партія іудеїв, які періодично влаштовували погроми і вбивства християн. І, нарешті, до кінця не було викорінено язичництво. Новому патріарху довелося вчинити радикально: зруйнувати древнє язичницьке капище, а на ньому побудувати храм, куди незабаром було поміщено мощі святих безсрібників Кира та Іоанна. Коли в житті Олександрійської Церкви нарешті запанував мир, святителю Кирилу стало відомо про те, що на Константинопольський патріарший престол було обрано антіохійського священика Несторія. Останній став заперечувати незлитне з’єднання двох природ в особі Господа нашого Іісуса Христа і тому став називати Пресвяту Діву Марію не Богородицею, а Христородицею, роблячи акцент на тому, що Вона народила не Бога, а людину. 
Святитель Кирил звернувся до єресіарха з викривальними листами. Такі самі послання він розіслав до багатьох впливових монастирів Вселенської Церкви, а також до Римських первосвятителів. У відповідь Несторій почав відкрите гоніння на православних: були віддані анафемі всі ті, хто називав Діву Марію Богородицею, а не Христородицею. Крім цього, він спробував переманити на свій бік імператора Феодосія ІІ Молодшого. У такій ситуації святитель Кирил ініціював відкриття в 431 р. нового Вселенського Собору в Ефесі. Несторій не підкорився його рішенням, був заарештований і засланий у віддалене місце Сасим, у Лівійській пустелі, де помер у важких муках: його язик, що хулив Божу Матір, спіткала кара — у ньому завелися черв’яки…
Серед безлічі заслуг Кирила слід зазначити ще одну: він першим став шанувати архі­єпископа Іоанна Златоуста як святого. Таке рішення далося йому нелегко, бо Кирил був родичем патріарха Феофіла, гонителя Златоуста, і тривалий час перебував у ворожому Іоанну середовищі. Радикально змінити свою точку зору він зміг тільки після дивовижного сонного видіння, коли йому з’явилася Сама Пречиста Діва в оточенні ангелів та Божих угодників, серед яких був і Іоанн Златоуст. Спочив святитель Кирил у 444 р., залишивши про себе пам’ять ще й як про автора численних богословських праць.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.