ЗЕМНИЙ АНГЕЛ. Святий Іоанн Руський, сповідник (день пам’яті — 9 червня за н. ст.)

Пройшовши через муки, знущання і нерозуміння, він вистояв, ставши для багатьох своїх сучасників прикладом справжнього сповідання віри. Під час правління Петра I Іоанн Руський був призваний в армію простим солдатом і взяв участь у російсько-турецькій кампанії, що увійшла в історію як Прутський похід 1711 р. Похід, щоправда, виявився невдалим, а Іоанна захопили в полон татари. Незабаром праведник був проданий начальнику турецької кінноти, який відвіз його до себе в м. Прокопій Кесарійський (Мала Азія). 
Там начальник спробував навернути його до мусульманства. Але Іоанн відмовився зректися своєї віри в обмін на мирські блага. Тоді господар особисто взявся катувати впертого бранця. Причому робив це досить часто. Одного разу Іоанн відповів йому: «Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолоди ти не зможеш відвернути мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру». Безстрашність і сміливість Іоанна, тверда віра і праведне життя пом’якшили серце мучителя, і тортури припинилися. Святий отримав вказівку доглядати худобу свого пана і стежити за порядком у стійлі, в кутку якого розміщувалася постіль праведника. 
У зимову холоднечу і літню спеку, від самого ранку й до пізнього вечора Іоанн, напівголий і босий, сумлінно виконував усі доручення. Нерідко сповідник зазнавав знущань від інших слуг, але не сердився на них, а, навпаки, допомагав у роботі та утішав у біді. Спостерігаючи таку старанність, господар бранця дозволив йому оселитися у себе в будинку і жити на правах вільної  людини. Однак Іоанн залишився жити в стійлі, де щоночі міг безперешкодно подвизатися у молитовному усамітненні, зміцнюючись у добрі й любові до Бога і людей. При всій своїй бідності святий знаходив ще можливість надавати допомогу нужденним і хворим, нерідко ділячись із ними своєю мізерною їжею. Під покровом глибокої ночі він приходив до паперті християнського храму в ім’я Георгія Побідоносця і довго там молився, стоячи навколішках. У тому ж храмі праведний причащався Святих Христових Таїн.
Проживши дуже тяжке і подвижницьке життя, Іоанн відчув наближення смерті й попросив прийти до нього священика. Однак той не наважився йти в будинок турецького начальника, а вклав Святі Дари в яблуко і таким чином передав їх святому. Подякувавши Господу, Іоанн  востаннє причастився Святих Христових Таїн. Праведна смерть сповідника настала 9 червня 1730 р.  Дізнавшись про смерть свого раба, пан передав тіло Іоанна священикам, які поховали святого за християнським звичаєм. На похорон сповідника зібралося безліч людей, які особисто були з ним знайомі й щиро шанували його за святе життя. 
Через три з половиною роки священику Свято-Георгіївського храму було відкрито, що мощі Іоанна перебувають нетлінними. Незабаром мощі праведника були перенесені в храм і покладені в спеціальній раці. Безліч чудес і зцілень від його мощей посилили шанування пам’яті Божого угодника. До нього почали звертатися по допомогу вірмени і навіть турки. У 1951 р. мощі були перенесені в храм в ім’я святого Іоанна Руського на о. Евбея (Греція).

Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.