ЗЕМЛЯ КИРИЛА І МЕФОДІЯ

Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях. Ця земля у складі Карпатської Русі була освячена Православ’ям ще за сивої давнини. Численні археологічні знахідки римських монет I–II ст. свідчать про перебування на Закарпатті римських громадян, серед яких, без сумніву, були й християни. Утвердили Православ’я на цій землі святі брати Кирил і Мефодій (IX ст.).


НЕПЕРЕВЕРШЕНА КРАСА СВАЛЯВИ

Перші згадки про гірське містечко Сваляву, майже зусібіч оточене лісами, датуються 1263 р. Славу відомого курорту Свалява отримала на початку XIII ст., а потім цілюща свалявська вода здобувала головні нагороди на міжнародних виставках мінеральних вод.

На околиці міста стоїть Кирило-Мефодіївський жіночий монастир. Свята обитель нині стала острівцем Православ’я у католицькому та греко-католицькому регіоні. У монастирі несуть послуг 30 сестер. Останні десять років настоятелькою є ігуменя Ніна (Мізун), яка має неабиякі дизайнерські здібності. Вона розробила план монастирського комплексу і вдало втілює свої задуми.

Милують око зелений сад, кам’яні гірки з фонтанами, газони та екзотичні рослини і квіти. У невеличкий ставок запустили коропа, білого амура, товстолобика. Черниці протягом усього року вирощують свіжі овочі. Є і власна монастирська пасіка, що притулилася біля підніжжя гір, та ферма, де тримають корів та свиней. М’ясо здають заготівельникам.
Останнім часом в обителі з’явилася благочестива традиція: на прохання місцевих жителів група черниць (чотири-п’ять осіб) приходить до осель і читають Псалтир (усі 20 кафізм) — моляться про здоров’я домочадців.

На території обителі є кілька храмів, у головному з них перебуває частиця мощей святителя Іоанна Шанхайського, якому моляться в особливо складних життєвих обставинах.
НАНКІВСЬКА СВЯТИНЯ

Згідно із переданням, 1690 р. у с. Нанково Хустського району було явлення ікони Божої Матері. Власник землі, де відбулася ця подія, задумав  перевезти образ в інше місце. Ікону поставили на підводу, запрягли волів, але ті стояли, неначе кам’яні, бо утримувалися Божою силою.
Запрягли ще кілька пар волів (усього вісім), яких підганяли батогами. Випадково вдарили по святому образу, і з очей Богородиці потекли сльози. Після цього рід господаря, що вважався найбільшим у Нанкові, перевівся…

У ті часи Закарпаття входило до складу Австро-Угорщини, і, найімовірніше, ікону вивезли до її столиці. На місці явлення ікони, у глибині яблуневого саду, забило джерело, з якого утворилася криниця. Вода у ній ніколи не висихала, навіть у посушливі часи, і вважається цілющою.
Нині тут перебуває список чудотворної ікони і, милістю Божою, після молитов перед ним, відбуваються чудеса зцілень від багатьох хвороб. Скільки через цей край проходило воєн, а ікона охороняла село від нашестя ворогів.

ТЕРМАЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО

Берегове — невеличке містечко, розташоване на відстані 5 км від Угорщини. Населення — близько 20 тисяч, люди говорять переважно угорською мовою та називають себе мадярами.
У Береговому є православний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Паломники побували у ньому, познайомилися із настоятелем — протоієреєм Єміліаном Войновичем. Він гостинно зустрів нас, і відчувалося, що для нього паломники у храмі — радість.

Батюшка розповів, що кілька років тому сталося так, що уніати вигнали православних з їхнього ж храму. Віруючі йшли хресним ходом вулицями міста з іконами та корогвами, під церковний дзвін. Спочатку богослужіння звершували у пристосованому приміщенні літнього кінотеатру, а 1995 р. було зведено новий храм.

За наполегливу працю на благо Православної Церкви батюшка нагороджений двома хрестами із прикрасами. У недільні дні відправляються дві Божественні літургії: одна — угорською, друга — церковнослов’янською мовою.

Попри тиск з боку інших конфесій, протоієрей Єміліан, як мудрий дипломат, має мирні стосунки з усіма.

Паломники були у захопленні від доброзичливості, щедрої української гостинності та доброго гумору господаря.

Містечко Берегове відоме своїми унікальними термально-лікувальними водами вулканічного походження. Аналоги у світі є лише на Сахаліні, в Ісландії та Новій Зеландії.

Гарячий гейзер б’є із глибини понад 1000 м. Термальне джерело має вигляд плавального басейну (глибина 4 м), температура води 55°C, на поверхні її охолоджують до 33…35°C. Колись тут після травм лікувалися професійні спортсмени, зараз басейн доступний усім.
Вода тут має цілющу силу через високу мінералізацію та оптимальну кислотність. Лікує безліч хвороб, зокрема виводить надлишки солі з організму.

Вже третій рік протоієрей Єміліан на свято Богоявлення освячує це джерело.
Останнім часом тут споруджено нові басейни європейського рівня «Жайворонок» та «Косино».

ЗАМОК ПАЛАНОК — ЦИТАДЕЛЬ ЗАКАРПАТТЯ

Він розташований неподалік Мукачевого на Замковій горі (вулканічного походження) і вважається однією з найцінніших архітектурно-історичних пам’яток України.

Якщо дивитись здалеку, замок має вигляд єдиної забудови, але фактично складається із трьох частин різного рівня. Висота споруди 68 м, є вісім ліній оборони, товщина стін — 3,5 м. Замок оточений глибоким ровом, колись наповненим водою та оповитим дубовим частоколом — паланком, звідси походить і його назва.

Причиною виникнення фортеці стало вигідне стратегічне розташування, адже, незважаючи на часті набіги кочових племен, він ніколи не був захоплений. Цитадель свого часу надійно охороняла рубежі Київської Русі за Карпатами.

Точна дата заснування замку невідома, але в документах, датованих XI ст., він уже згадується. Відомо, що зводили його зверху вниз протягом трьох століть.
У всі часи власники намагалися зробити фортецю неприступною — її реконструювали, укріплювали, добудовували.

До речі, паломникам показували, як раніше зберігали порох, щоб він залишався сухим — поряд із пшеницею.

У 1086 р. цитадель витримала п’ятиденну облогу і не підкорилась половецькому війську; під час монголо-татарської навали замок залишився неприступним, а хан Батий навіть і не намагався ним заволодіти. Фортеця мала свій герб, тут карбувалися власні монети. Увагу паломників привернула кована мідна люстра вагою 360 кг.

Подільський князь Федір Корятович (1394–1414 рр.) установив на стінах гармати та викопав 85-метрову криницю, яка і нині залишається однією з найглибших в Україні. У 1688 р. австрійська армія, аби заволодіти неприступною фортецею, підкупила слуг, які отруїли воду в криниці. Таким чином замок Паланок було завойовано.

Певний час у XVIII ст. він виконував функцію в’язниці й набув недоброї слави. Одночасно тут утримувалось до 20 тисяч ув’яз­нених.
Нині весь комплекс відновлено у первісному вигляді. Тут діють кілька музеїв, картинна галерея, художній салон. Є церква, в якій можуть правити службу всі конфесії.

ОЛЕКСІЙ КАРПАТОРУСЬКИЙ — ПОКРОВИТЕЛЬ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ЗЕМЛІ

Сповідник святого Православ’я схиархімандрит Олексій (у миру —Олександр Кабалюк) народився на Закарпатті (нині Рахівський район) 1877 р. у багатодітній сільській родині.

Олександр успішно закінчив церковнопарафіяльну школу, багато читав, займався самоосвітою, цікавився релігією. Після служби в армії, за благословенням духівника юнак вирішив своє життя присвятити служінню Богові, став першим православним священиком на Закарпатті.

Він проводив по селах православні збори, розповсюджував літературу, здійснив кілька паломницьких подорожей, зокрема якийсь час жив на Афоні. Як духов­на особа він ходив із села до села зі своєю «похідною церквою» і звершував богослужіння, через що страждав від переслідувань з боку влади — 16 років батюшка відсидів у в’язницях.

У Миколаївському чоловічому монастирі с. Іза Хустського району паломники мали нагоду вклонитися мощам Олексія Карпаторуського й попросити його благодатної допомоги і заступництва.

Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.