ЗАСНОВНИК СПІЛЬНОЖИТЕЛЬНОГО ЧЕРНЕЦТВА НА РУСІ. Преподобний Феодосій Печерський (день пам’яті — 16 травня за н. ст.)

Один зі стовпів руського чернецтва — преподобний Феодосій Печерський. Великий Божий угодник народився неподалік від Києва у с. Василеві. Згодом його родина переїхала до Курська. Там і минуло дитинство святого. Феодосій дуже рано відчув у собі прагнення до подвижницького життя: постійно відвідував богослужіння у храмі, уникав ігор з однолітками, сам умовив батьків віддати його навчатися Святого Письма.

У 14 років Феодосій втратив батька. Мати праведника була владною жінкою. Вона дуже любила свого сина і карала його за прагнення до подвижницького життя. Коли Феодосію виповнилося 24 роки, він таємно залишив дім і у Києво-Печерському монастирі прийняв чернечий постриг від рук преподобного Антонія, ставши його найближчим учнем. Минуло чотири роки, і мати праведника знайшла його. Вона зі сльозами просила Феодосія повернутися, але натомість він сам переконав її прийняти чернецтво.
Ставши ченцем, преподоб­ний трудився більше за інших: носив воду, рубав дрова, молов жито… У спекотні ночі він оголював своє тіло та віддавав його на поживу комарам і мошкарі, які кусали його до крові, але святий терпляче займався рукоділлям і співав псалми. Праведник першим приходив до храму і не залишав зайнятого місця до кінця богослужіння. У 1054 р. його було висвячено у сан ієромонаха, а через три роки обрано ігуменом обителі. Слава про подвиги Феодосія залучила багатьох бажаючих знайти спасіння. Преподобний збудував новий храм і ввів у монастирі спільножительний Студійський устав, спеціально переписаний для цієї мети в Константинополі. Ставши ігуменом, святий не переставав виконувати найважчі послухи. Ночі він проводив у молитві, ніхто не бачив, щоб він спав лежачи. Їв тільки сухий хліб та варену зелень без олії. У Великий піст Феодосій усамітнювався для подвигів у печері, яку спеціально викопав недалеко від обителі, і залишався там, ніким не видимий. Преподобний ходив у грубій волосяниці, одягненій просто на тіло, й упізнати в цьому убогому старцеві прославленого ігумена було дуже непросто.
Праведник ніколи не зберігав у обителі великих запасів їжі, сподіваючись на допомогу Божу. І завжди, за його молитвами, знаходилися благодійники, які приносили свої пожертви. Преподобний Феодосій став покровителем жебраків, побудувавши для них спеціальний двір, де вони мали можливість поїсти й обігрітися. Незаконно засуджені завжди могли розраховувати на його допомогу, і судді переглядали свої вироки, коли про це їх просив Києво-Печерський ігумен. Великі князі, особливо Ізяслав, любили розмовляти з ним на духовні теми.
Праведник мирно відійшов до Господа у 1074 р., заздалегідь передбачивши час своєї смерті. Його останки було поховано в печері, де він усамітнювався на час посту. Уже через 17 років мощі преподоб­ного було знайдено нетлінними. А у 1108 р. Феодосія було причислено до лику святих. Нині місцезнаходження святих мощей праведника невідоме. Ім’ям Божого угодника названо Дальні печери та джерело Києво-Печерської Лаври.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.