ЗАХИСНИК ПРАВОСЛАВ’Я. Святитель Григорій Палама (дні пам’яті — 20 березня, 27 листопада за н. ст.)

Святитель Григорій Палама, архієпископ Солунський, був родом з Малої Азії. На початку XIV ст., під час одного з турецьких нашесть, родина Григорія переїхала до Константинополя. Невдовзі батько праведника став великим сановником при дворі візантійського імператора Андроника II Палеолога. Після раптової смерті батька, Григорій був взятий василевсом на виховання. Отримавши прекрасну освіту, юнак відмовився від кар’єри державного службовця і в 1316 р. пішов на Святу Гору Афон.

Шлях подвижника Григорій розпочав під керівництвом преподобного Никодима Ватопедського. Рік потому йому явився у видінні святий апостол Іоанн Богослов і обіцяв своє духовне заступництво.

Прагнучи до духовної досконалості, Григорій у 1321 р. оселився у невеликій самітницькій обителі — Глосії. Її настоятель навчав юнака зосередженій духов­ній молитві — розумному діянню. Ця практика, що вимагала усамітнення та безмовності, отримала назву іси­хазму (у перекладі з грецької “тиша, мовчання”), а самі її послідовники почали називатися ісихастами. Майбутній святитель цілковито пройнявся духом ісихазму, прийнявши його як основу життя.
У 1326 р., через загрозу нападу турків, Григорій перебрався у Солунь (Фессалоніки), де був рукоположений у сан священика. У 1331 р. праведник знову віддалився на Афон. Через два роки він був призначений ігуменом Есфігменського монастиря. А ще через три роки повернувся у скит святого Савви, де зайнявся богословськими трудами.
Близько 1330 р. у Константинополь приїхав умілий і дотепний оратор чернець Варлаам. Певний час він викладав у місцевому університеті, а потім поїхав на Афон. Там він познайомився з ісихастами й, на підставі догмату про непізнаваність природи Божої, оголосив розумне діяння єрессю.
На прохання афонських ченців святитель Григорій у письмовій формі виклав свої богословські докази. На Константинопольському Соборі 1341 р. у храмі Святої Софії відбувся диспут святителя Григорія Палами з Варлаамом. Собор ухвалив положення Григорія про те, що Бог, недоступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в енергіях, звернених до світу і доступних сприйняттю, як Фаворське світло, проте не чуттєвих і не створених. Вчення Варлама було засуджене як єресь, а сам він — підданий анафемі.
Однак суперечки між паламітами й варлаамітами на цьому не скінчилися. У 1344 р. святитель навіть був відлучений від Церкви й ув’язнений. Через три роки, зі зміною патріарха, Григорія було звільнено та зведено в сан архієпископа Солунського. В 1351 р. Влахернський Собор урочисто засвідчив православність його віровчення.
Під час однієї з поїздок до Константинополя корабель Григорія був захоплений турками, а сам архієпископ проданий як бранець. Але й тоді святитель невтомно продовжував проповідь християнської віри. Тільки за три роки до смерті праведник зміг повернутися у Солунь.
Незадовго до кончини святому Григорію явився святитель Іоанн Златоуст зі словами: “В горняя! В горняя!”. Григорій Палама був канонізований у 1368 р. 
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.