ЗАХИСНИК ПРАВДИ. Святитель Кирил, архієпископ Єрусалимський (день пам’яті — 31 березня за н. ст.)

У 351 р. після Р. Х. в Єрусалимі було явлено чудесне знамення: від Голгофи до Єлеонської гори на небі з’явився Чесний Хрест, що сяяв яскравим світлом. Святитель Кирил Єрусалимський одразу ж скористався цією надзвичайною подією, щоб імператора-аріанина Констанція навернути до Православ’я, написавши правителю спеціальне послання. На той момент святому Кирилу було 36 років. Це був перший рік його єпископського служіння.

 Чернецтво він прийняв щойно досяг повноліття, а священство — у 31 рік. Єрусалим був для праведника рідним містом. Від самого початку свого служіння в архієрейському сані святитель повів жорстку боротьбу з єрессю і став викорінювати ворожі Православ’ю вчення. Таким чином, владика дуже швидко налаштував проти себе досить впливову на той момент партію єпископів-аріан. Зіткнення було неминуче. Єретик Акакій, у минулому митрополит Кесарійський, який був усунутий Сардикійським Собором, вирішив скористатися ситуацією, що склалася, і, за сприяння імператора-аріанина, виступив лідером опозиційного угруповання. Приводу для зіткнення довго чекати не довелося: в місті розпочався голод. У боротьбі з ним святитель Кирил не пошкодував свого майна, а коли й воно закінчилося, став продавати церковні речі, купуючи на виручені кошти пшеницю для голодуючих. Тим часом аріани розпустили чутку про те, що нібито бачили на вулицях міста жінку, яка танцювала у священицькому вбранні, яке потрапло до її рук завдяки Кирилу. Незабаром праведник силою був вигнаний з міста. Святитель знайшов притулок у єпископа Сильвана в Тарсі. Через деякий час у Селевкії зібрався Помісний Собор, на який прибуло близько 150 архієреїв. Акакій наполягав на тому, щоб Кирил не був допущений до засідань, але підтримки не знайшов і пішов. Обмовивши Селевкійські збори єпископів у очах імператора Констанція і патріарха-аріанина Євдоксія, Акакій домігся ув’язнення святителя в темницю.
Із приходом до влади імператора Юліана Відступника всі укази колишнього правителя, спрямовані проти православних, було скасовано. Кирил Єрусалимський отримав можливість повернутися на кафед­ру. Незабаром Юліан публічно відрікся від Христа і став насаджувати по всій країні язичництво. У відповідь на прохання іудеїв дозволити їм спорудження зруйнованого римлянами Єрусалимського храму імператор не тільки дав згоду, але й пожертвував частину державних коштів. Святитель Кирил виступив проти такої богохульної ініціативи, говорячи про марність задумів і посилаючись на слова Самого Христа про розорення каменів храму. Після того як роботи все одно почалися, стався землетрус, що знищив нові споруди. Проте іудеї вирішили повернутися до будівництва. Тоді з неба зійшов вогонь і попалив увесь робочий інвентар. На довершення всього, наступного ранку на одязі іудеїв з’явилося знамення хреста, яке нічим не можна було стерти. Після подій, які відбулися, ненависть до Кирила настільки зросла, що його знову вигнали з міста. Кафедру зайняв святий Киріак, який мученицьки закінчив свої дні у 363 р. Після загибелі Юліана Відступника святитель повернувся на місце свого служіння, але був вигнаний  —  цього разу імператором Валентом. Тільки з приходом у 379 р. до влади благовірного імператора Феодосія Кирил Єрусалимський остаточно зміг утвердитися на кафедрі, де провів останні сім років свого праведного життя. Відомо, що 381 р. святитель брав участь у II Вселенському Соборі, який засудив єресь Македонія і затвердив Нікео-Царгородський Символ віри.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.