ЗАХИСНИК ІКОНОШАНУВАННЯ. Преподобний Іларіон Новий (день пам’яті — 19 червня за н. ст.)

Його душа була настільки чиста, а подвиги — на догоду Богу, що, перебуваючи у тісній чернечій келії, він став свідком чудесної події, яка була прихована для простих людських очей. Преподобний Іларіон Новий побачив святу душу померлого Феодора Студита, що її Ангели підносили на Небо.

Рішення про зречення від світу і всього земного пре­подоб­ний Іларіон прийняв досить рано. У 20-річному віці, десь на межі VIII і IX ст., він прийшов у Ісихійську обитель, що неподалік від Константинополя, і там прийняв чернечий постриг з ім’ям на честь преподобного Іларіона Великого — уславленого подвижника IV ст., який приніс перші знання про чернецтво на Палестинську землю. Решту життя праведник прагнув наслідувати святого Іларіона Великого, тому й отримав згодом найменування Нового Іларіона. У Ісихійському монастирі святий був недовго. Він перейшов у Далматську обитель, де отримав благословення нести більш суворі подвиги. Там само Іларіон був висвячений на священика. Проте після смерті ігумена обителі в житті святого усе змінилося. Братія обрала своїм новим наставником Іларіона. Коли праведник дізнався про це, то таємно залишив монастир і пішов у Константинополь. Тоді патріаршу кафедру посідав святіший Никифор. На його розсуд було представлено справу преподобного Іларіона, якого розшукувала братія Далматської обителі, і патріарх визнав за необхідне знайти його та переконати продовжити служіння Богу й Церкві у сані ігумена. Іларіон послухав Никифора і повернувся в монастир.
Вісім років преподобний мирно управляв Далматською обителлю. Проте із приходом до влади імператора Лева Ісаврянина спокійне життя Церкви було порушено. Правитель став ініціатором нової єресі — іконоборства. Тепер усі, хто шанував святі ікони й поклонявся написаним на них образам, переслідувалися державою. Іларіон опинився серед тих, хто виступив рішуче проти такого стану справ. Більше того, на аудієнції в імператора праведник викрив нечестивця у єресі, за що був ув’язнений і підданий тортурам. Сповідника мучили голодом і спрагою, не припиняючи катувань. Муки святого посилилися, коли патріарший престол посів нечестивий Феодот, який замінив Никифора. Новий патріарх не хотів поступатися і вимагав зречення від поклоніння іконам. Братія Далматської обителі вирішили урятувати свого авву. Ченці прийшли до імператора й пообіцяли виконати усі його вимоги. Іларіон повернувся в монастир, але продовжував служити згідно з православними канонами. Відчувши себе ошуканим, Лев Ісавр знову заточив сповідника в темницю, але цього разу ненадовго. Кара Божа спіткала нечестивого імператора. У храмі, де він колись уперше розбив святі ікони, воїни правителя закололи його мечами.
За часів імператора Михаїла II Косноязичного Іларіон отримав свободу і проводив час у далматському монастирі в усамітненій келії. Проте на цьому його випробування не скінчилися. Вже при наступному імператорі, Феофілі, праведник знову був засуджений і відправлений у заслання на острів Офіусса. Муки преподобного завершилися лише за часів правління святої імператриці Феодори, яка звільнила всіх засланих сповідників віри. Іларіон знову повернувся у свою обитель, де продовжив управляти монастирем до самої смерті у 845 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.