ЗАХИСНИК ЧИСТОТИ ВІРИ. Святитель Анатолій, патріарх Константинопольський (день пам’яті — 16 липня за н. cт.)

Під час його патріаршества Константинопольський престол став рівний за честю престолу Старого Рима. Крім того, тепер у відання патріарха Нового Рима були передані Церкви Малої Азії, Греції та Причорномор’я, а також усі ті нові Церкви, що виникнуть у народів цих областей. Завдяки святителю, Руська Православна Церква також увійшла в канонічну територію Константинопольського Патріархату.

Святий Анатолій прославився і як автор стихир на недільні дні, Господні свята (Різдво Христове, Богоявлення), а також дні мучеників (Пантелеймона Цілителя, Георгія Побідоносця, Димитрія Солунського). У богослужбових книгах вони так і позначаються — «Анатолієві».

Праведник народився в одному із центрів християнської цивілізації, мегаполісі того часу — Олександрії. Наприкінці IV — на початку V ст. християни вже стали потроху забувати про минулі гоніння. На боці Церкви стояла держава, а імператори, які вважали себе християнами, всіляко підтримували своїх одновірців. Отримавши блискучу гуманітарну освіту, Анатолій прийняв сан диякона і став найближчим помічником Олександрійського патріарха святителя Кирила. Разом із ним праведник був присутній на засіданнях Третього Вселенського Собору в Ефесі 431 р., який засудив лжевчення Несторія, що Іісус Христос був тільки людиною, в якій жив Бог. Після смерті святителя Кирила у 444 р.
Анатолій продовжив служити дияконом при новому патріархові Діоскорі, який ухилився в іншу крайність і став стверджувати, що Божественна природа у Христі повністю поглинула людську. Це лжевчення підривало першооснови розуміння про спасіння і спокуту людства Боголюдиною Іісусом Христом. Діоскор пішов далі і став наполягати, щоб так думала вся Церква. Для цієї мети в Ефесі 449 р., за підтримки імператора, був зібраний собор, який увійшов в історію як «Розбійницький». На ньому Константинопольський патріарх Флавіан, який відстоював чистоту православного вчення, був позбавлений влади, сану і підданий фізичному побиттю. 
Засуджений на вигнання святитель невдовзі помер від отриманих ран. Тепер зібранню необхідно було вирішити, хто посяде патріарший престол. Діоскор висунув власного кандидата, диякона Анатолія, щоб поширити свій вплив і на Константинополь. Проте дуже прорахувався. Новий патріарх став активним учасником Четвертого Вселенського Собору, що проходив у Халкідоні 451 р., а через сім років очолив Помісний Собор Константинопольської Церкви, де були затверджені православні принципи віровчення, а вчення Діоскора засуджено. За час служіння Анатолія, патріарх Флавіан був причислений до лику святих, а його мощі урочисто перенесли до столиці Візантійської імперії. 
Патріарх Нового Рима прославився і як активний збирач християнських святинь, перенісши до Константинополя багато мощей святих мучеників. Така діяльність праведника посилила авторитет Константинопольської кафедри в усьому християнському світі. У 457 р. на трон зійшов Лев I Макелла. Святий Анатолій особисто вінчав його на царство. Таким чином, святитель увійшов у історію ще й як перший патріарх, який вінчав імператора. Вже наступного року патріарха Анатолія не стало. Він помер 3/16 липня 458 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.