З БОГОМ У СЕРЦІ. Священномученик Ігнатій Богоносець (день пам’яті — 2 січня за н. ст.)

У часи Свого перебування на землі Господь Іісус Христос одного разу звернувся до учнів з такими словами: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне (Мф. 18: 3). При цьому Спаситель вказав на дитину, яка стояла поруч, і обійняв її. Згідно з Переданням це був сирійський хлопчик Ігнатій. Із часом він став одним з учнів апостола Іоанна Богослова. У нього був друг Полікарп.

Утвердившись у вірі, вони прийняли архієрейський сан. Полікарп почав служити в малоазійському місті Смирна, а Ігнатій став третім (після апостолів Петра і Євода) єпископом Антіохійським. Праведник показав себе ревним пастирем: активно проповідував Христа, навчав любити доброчесність і берегти себе від розтління. За те, що Ігнатій постійно пам’ятав про Спасителя й увесь час молився Йому, він був названий Богоносцем.

У 106 р. імператор Траян здобув перемогу у війні зі скіфами. У зв’язку з цим він велів по всій країні робити подячні жертвоприношення, а тих, хто ухилятиметься, наказав убивати. Почалися гоніння на Церкву. Наступного року Траян виступив з армією проти вірменів і персів. На деякий час він затримався в Антіохії. Цим скористався Ігнатій, просячи правителя припинити вбивства християн. Імператор не послухав єпископа і зажадав, щоб той приніс жертви ідолам, на що отримав тверду відмову. Тоді Траян перейшов до погроз, які також не подіяли. За ними надійшов жорстокий наказ відправити Антіохійського єпископа в Рим на поживу звірам. Святитель із радістю сприйняв слова імператора. Протягом своєї довгої подорожі до столиці імперії він не раз говорив і писав про те, що готовий постраждати за улюбленого Господа. Так, у посланні до римських християн Ігнатій говорив: «Його шукаю, за нас померлого, Його бажаю, за нас воскреслого… Моя любов розіп’ялась, і немає в мені вогню, що любить речовину, але вода жива, яка говорить в мені, зсередини звертається до мене: “Іди до Отця”». За той час, доки його корабель знаходився в дорозі, святитель також встиг звернутися з посланнями до єфесян, магнезійців, тралійців, філадельфійців, до єпископа Смирнського Полікарпа. Усі послання збереглися і дійшли до наших днів. У тих місцях, де праведник мав можливість зійти на берег, він відвідував місцеві християнські общини, проповідував, наставляв. Святитель умовляв не боятися смерті й не тужити за ним.
У Римі його зустріли християни, які раділи й водночас сумували. Преклонивши з ними коліна, він став молити Господа про Церкву, про любов між братами та про припинення гонінь на християн. Йдучи на страту, святитель постійно вимовляв ім’я Іісуса Христа. Коли у нього запитали, чому він так робить, праведник відповів, що носить це ім’я у своєму серці: «А Хто закарбований у моєму серці, Того я вустами сповідую».

2 січня 108 р. сповідник віри у Христа Воскреслого був виведений на арену цирку. «Ви знаєте, — звернувся він до народу, що зібрався, — що я засуджений на смерть не через злодіяння, але заради Єдиного мого Бога, любов’ю до Якого я охоплений і до Якого прагну. Я Його пшениця і буду змелений зубами звірів, щоб бути Йому чистим хлібом». На арену випустили левів… Коли язичники наблизилися до розтерзаних останків святого, то побачили, що серце страждальця звірі не зачепили. Розрізавши його, вони прочитали всередині напис золотими літерами: «Іісус Христос». Уночі священномученик Ігнатій явився багатьом віруючим, щоб утішити їх. Деякі з них сподобилися побачити улюбленого пастиря за молитвою. Про мужність і стійкість страждальця доповіли Траяну, і він припинив гоніння на Церкву.

Мощі Ігнатія Богоносця були перенесені в Антіохію, а згодом зі славою повернуті до Рима, де спочивають у храмі в ім’я священномученика Климента.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.