ЙДУЧИ НА НЕБО. Преподобний Тихон Мединський, Калузький чудотворець (день пам’яті — 29 червня за н. ст.)

Місцем подвигів Божий угодник обрав правий берег невеликої річки Вепрейки, яка впадала в річку Угру. Це приблизно за 30 км від міст Калуги й Медині сучасної Росії, назви яких пізніше стали частиною його імені. Примітно також, що знамените «стояння на Угрі» руського воїнства і монголо-татар, що поклало у 1480 р. кінець татарському домінуванню на Русі, стався неподалік від тих місць, де подвизався праведник у останні роки його життя.

Преподобний Тихон Мединський, Калузький чудотворець, жив у XV ст. і був вихідцем, як вважають, з України, з м. Києва. У досить молодому віці він прийшов до Москви і став пострижеником Чудова монастиря. Проте через прагнення до усамітненого життя залишив обитель і оселився серед дрімучих лісів сучасної Калузької області, в дуплі велетенського дуба. Харчувався Тихон вкрай бідно — зазвичай, дикими рослинами. Питну воду преподоб­ний брав у колодязі, який сам і викопав при початку річки Вепрейки. Поступово навколо подвижника зібралися ті, хто бажав наслідувати його життя. Одного разу через ті місця проїжджав князь Василь Ярославич, який побачив житло самітників і наказав негайно забиратися з його землі. Образивши Тихона, князь замахнувся на нього батогом. Проте він не зміг виконати свого зухвалого наміру, оскільки в цей момент його рука оніміла і стала нерухомою. Гнів змінило почуття покаяння. Князь став благати преподобного про прощення. За молитвами Тихона рука правителя знову стала здоровою. Тепер він став прохати Калузького чудотворця залишитися в його князівстві й, більше того, організувати повноцінний монастир, а турботи про його утримання князь Василь обіцяв узяти на себе. Незабаром праведник заснував пустинь, а перший у ній храм освятив на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Справа, розпочата преподобним, не занепала. Монастир проіснував до наших днів і тепер відомий як Чоловічий монастир Успіння Пресвятої Богородиці — Калузька Свято-Тихонова Пустинь.
Святий Тихон став першим ігуменом обителі й запам’ятався як лагідний, смиренний і незлобивий пастир. Праведник з любов’ю приймав мирян, надаючи їм не тільки духовну, але й матеріальну допомогу. Відомо також, що преподобний Тихон був мовчазний і володів даром слізної молитви. Калузький подвижник прожив довге життя і помер у глибокій старості 1492 р. Незадовго до своєї смерті він прийняв постриг у велику схиму. Точна дата смерті праведника була зафіксована у синодику Лаврентіївського монастиря. Незважаючи на те що святий Тихон здійснював свій подвиг у далекому XV ст., до нас дійшло чимало свідоцтв про його діяльність. Так, велетенський дуб, у дуплі якого чудотворець провів роки молитовного подвигу, проіснував ще чотири століття і був зламаний грозою тільки у 30-х роках XIX ст. Над могутнім кореневищем дерева братія Тихонова монастиря вибудувала каплицю. Колодязь, який своїми руками викопав праведник, також зберігся і тепер відомий як «криниця преподобного Тихона». У 1887 р. над ним було збудовано дерев’яний храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», в якому безліч людей отримало зцілення від душевних недуг, а також від хвороб очей.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.