ЯК ВІРИМО — ТАК І ЖИВЕМО

«Старовинний обряд благословення нареченої
в місті Муромі». І. С. Куликов

З Божою допомогою я успішно закінчив військове училище і збирався одружитись. Мати радила мені брати дівчину зі свого села, мовляв, тут люди одне одного знають. Утім, сільські дівчата мене зовсім не цікавили, здавалися несучасними. Привіз я з міста красуню. Одружилися. Життя не складалося, адже жінка була невіруючою, час від часу виникали супе­речки через будь-які дрібниці. У нас виявилися різні погляди, орієнтири, цінності — не було духов­ного підґрунтя для сімейного життя.
 

БАТЬКІВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ

Цю життєву історію мені розповіла матушка Галина із Білоцерківської єпархії.
Свого часу, коли вона була ще студенткою одного з київських інститутів, а це 70-ті роки минулого століття, її цікавило питання: як раніше виходили заміж, де знайомилися, як сваталися, що цінували в молодих людях тощо. От і розпитувала вона про це у своєї бабусі. Та охоче розповідала:

— Коли прийшла пора, батьки мене благословили: «Підеш заміж за Павла! Парубок гарний, рід благочестивий, православний». Усе це я сприйняла без суперечок, бо хіба ж батьки своїй дитині поганого хочуть?

Так і сталося. Дід бабусю завжди жалів, вони ніколи не сварилися і були для всіх прикладом щасливого подружнього життя.

У сім’ї виросло семеро дітей, хлопці стали професійними військовими, дівчата — вчителями.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, батько пішов на фронт, а вдома всі за нього молилися і вимолили. Він повернувся живий, але був поранений. Бабуся його швидко поставила на ноги засобами народної медицини, які відтоді почала ретельно вивчати.
А ось таку життєву історію розповів староста нашого храму Василь Михайлович:

— Я народився і виріс на Полтавщині. Мати ходила до церкви, була дуже віруючою людиною. Всі діти у сім’ї виховувалися у традиціях Православної віри.

З Божою допомогою я успішно закінчив військове училище і збирався одружитись. Мати радила мені брати дівчину зі свого села, мовляв, тут люди одне одного знають. Утім, сільські дівчата мене зовсім не цікавили, здавалися несучасними. Привіз я з міста красуню. Одружилися. Життя не складалося, адже жінка була невіруючою, час від часу виникали супе­речки через будь-які дрібниці. У нас виявилися різні погляди, орієнтири, цінності — не було духов­ного підґрунтя для сімейного життя.

Потім я все життя згадував благословення матері і шкодував, що я її не послухався – дуже тяжко мені жилося.

ЯК МАЙОР АВІАЦІЇ СТАВ ПРОТОІЄРЕЄМ

Протоієрей Олексій Фомін, нині покійний, стояв біля витоків відродження Православної віри у Білоцерківській єпархії. Саме завдяки його зусиллям у 1989 р. Спасо-Преображенський кафедральний собор у м. Біла Церква, що на Київщині, було передано православній общині.

Доля цього чоловіка незвичайна. Він успішно закінчив військове авіаційне училище, на крилатих машинах виконував у повітрі найскладніші завдання. Одного разу майору Фоміну довелося катапультуватися із літака, але парашут чомусь не розкрився. За лічені секунди у думках промайнуло все життя, наближалася земля, смерть здавалася неминучою. Льотчик ледве встиг промовити: «Господи, спаси мене, все життя Тобі служитиму!». І… сталося чудо: він упав прямо на скирту соломи. Залишився живий і неушкоджений.

Відтоді він звернувся до Православ’я, прийняв дияконський сан, а згодом став священиком. Протоієрей Олексій завжди виголошував змістовні, повчальні проповіді і вважав, що священнослужитель не має права на помилку, адже від нього залежать людські долі.

КУРИТИ — БІСАМ КАДИТИ

Тютюнокуріння — пагубна звичка, що завдає великої шкоди здоров’ю: псується кров, страждають судини, знижується гострота мислення. Отже, людина свідомо скорочує собі вік. Цієї звички нелегко позбутись. Є такі люди, які не можуть перебороти цю пристрасть, інколи із такою проблемою звертаються до служителів Церкви.

Зазвичай, їм радять, насамперед прийти на Сповідь та причаститися.

Я особисто знаю одну жінку, яка дуже хотіла покинути курити. Вона старанно готувалася до Причастя, зробила над собою зусилля, і вранці не викурила цигарку. Причастилась. Коли виходила із церкви, із подивом відчула, що у неї немає бажання курити.

Жінка протрималася п’ять днів, потім до неї зайшла подруга. За чашкою кави гостя, як завжди, закурила, і хазяйка не витримала. Пристрасть до куріння того разу перемогла…

У СВЯТА ПРАЦЮВАТИ — ЛИШЕ ЧАС ВИТРАЧАТИ

Сталося так, що я перебувала у від’їзді, а чоловік із сином вирішили викопати траншею, щоб підвести воду до дачного будиночка у селі. Вони були у храмі на Трійцю і забули, що на другий день теж велике свято – Святого Духа.

Отже, працювали весь день, натомилися, адже робота важка, спека нестерпна. Наступного дня у селі прокладали дорогу, цією вулицею проїхав трактор та все закопав, хоча трубу вони не проклали і справу не закінчили.

Уся праця виявилась марною. Робота у церковні свята та недільні дні,  якщо шкодить богослужінню — не благословенна й на користь не піде. Господь завжди допомагає тому християнину, який шанує Бога та Його святі дні.

БАГАТО МОЖЕ МОЛИТВА ПРАВЕДНИКА

Сталося так, що єдина донька у сім’ї селян поїхала на заробітки до Італії. Згодом вона прислала матері подарунок: золотий ланцюжок та хрестик із медальйоном — ікона Божої Матері. Жінка раділа дорогим речам, адже хоча донечка й далеко, та матір не забуває. Турбота рідної дитини зігрівала серце й душу.

Однак через деякий час ланцюжок розірвався, і все загубилося. Жінка була у відчаї.
Сусідка порадила їй звернутися у своїй біді до Божої Матері, попросити у Неї допомоги.
Саме на той час у храм, парафіянкою якого є потерпіла, привезли чудотворну Рудосільську ікону Божої Матері.

Жінка придбала літографію, приклала її до образа, щиро помолилася. Через кілька днів вона їхала велосипедом з роботи. Раптом із нього злетів ланцюг. Зупинитися. Нахилившись, щоб полагодити велосипед, побачила на землі свій ланцюжок. Трохи далі лежали і хрестик з медальйоном. Допомога надійшла швидко.

Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.