B014169

ЯК ПОПОВНЮВАТИ СИЛИ Й НЕ «ЗГОРІТИ» НА РОБОТІ

Хотілося і, напевно, правильніше було б почати статтю про відпочинок із життєствердної та радісної цитати Святого Письма. Але особисто я, — щодня пробігаючи повз храм на роботу й іноді «приповзаюзи» після роботи в храм, — ловлю себе на думці, що чудово вписуюся в сумний статистичний портрет буденності.


КОЛИ ПРАЦЯ ШКОДИТЬ

Дослідження Міжнародного кадрового порталу HeadHunter, проведені 2013 р. в Україні, ви­явили, що половина офісних працівників «хронічно втомилися», стільки ж — скаржаться на дискомфорт хребта; практично кожен третій часто нервує і нарікає на голов­ний біль, відсутність апетиту, депресію. Серед причин погіршення здоров’я багато хто відзначає «десятигодинний робочий день», «ненормовані трудодні», «нічні зміни», «відсутність відпустки», «відрядження», «вал за планом, при нестачі співробітників». Про все це — вдумайтеся — кажуть не трудівники поважного віку. Опитували молодь — 3,5 тисячі респондентів віком 20–35 років. Знайома картина? Погляньмо довкола або навіть у дзеркало.
Подекуди у світі «хронічну втому» (з усіма перерахованими вище симптомами, плюс безпричинне відчуття тривоги) вже внесено до переліку фахових хвороб як синдром «burnout», тобто «вигорання». Цей стан часто спричиняє втрату працездатності, проте не є межею людських можливостей. Дані актуальних досліджень Міжнародної організації праці свідчать: щодня раптова смерть на робочому місці забирає близько 5,5 тисяч людських життів. (Для порівняння: рівень смертності від виробничих травм — ушестеро нижчий.) У доповідях вчених-фізіологів цю моровицю названо синдромом кароші (яп. «смерть від перепрацювання») і навіть визначена зона ризику — робота від 60 годин на тиждень протягом кількох місяців.
У фундаментальній публікації 19-го тому спеціалізованого видання Національної академії медичних наук (2013 р.) читаємо: «8 годин — це максимальна тривалість можливого напруження в роботі серця протягом 24-годинного добового циклу без шкоди для його функціональної активності. Після цього необхідний вдвічі більший період часу для відновлення витрачених ресурсів…». Помноживши 8 годин на кількість днів тижня, неважко зробити висновки. «Жодна зарплата не може замінити закони природи. Вона може тільки змушувати людину продовжувати працювати на тлі виснаження ресурсів організму й тим самим прискорювати його знос, передчасне старіння і втрату працездатності». Під цими словами стоять підписи провідних медиків, біологів та фізіологів нашої країни, зокрема й дослідників зі світовими іменами — директора Інституту медицини праці АМНУ, академіка Юрія Кундієва та завідуючого кафедрою гігієни праці й професійних захворювань НМУ ім. О. О. Богомольця, професора Олександра Яворівського.
Біда в тому, що, за оцінками вчених, людина, згоряючи на роботі, часто не відчуває збільшення фізіологічної вартості власної діяльності, що закінчується патологічними захворюваннями. Більше того — втома, дійсно, має властивість накопичуватися. І ці висновки спираються на масштабні дослідження, що були проведені в 15 країнах Євросоюзу й охопили 20 тисяч співробітників різних галузей діяльності.
Статистика та процеси, що їх досліджують фізіологи, цілком закономірні. Ненормована робота на знос — порушення четвертої Божої заповіді про недільний день: …шість днів працюй і роби всякі діла твої, а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму (Втор. 5: 13, 14). У святителя Миколая Сербського є повчальна притча про працю та відпочинок: «Один якийсь чоловік не шанував заповідь Божу про святкування недільного дня… Коли все село відпочивало, він до сьомого поту працював у полі зі своїми волами, яким теж не давав відпочити. Однак наступного тижня в середу він знесилів, ослабли і його воли; й коли все село вийшло в поле, він залишився вдома, втомлений, похмурий і зневірений. Тому, браття, не уподоб­люйтеся цій людині, щоб не втратити сили, здоров’я і душу. Але шість днів трудіться, як соратники Господа, з любов’ю, насолодою та благоговінням, а сьомий день цілком присвятіть Богу. Я на власному досвіді переконався, що правильне проведення неділі людину надихає, оновлює, робить щасливою».

ЯК ВІДПОЧИВАТИ ПРАВИЛЬНО?

На це питання святитель Миколай Сербський відповідає так: «Пам’ятай, відпочинок може бути лише поряд із Богом і в Бозі. На цьому світі ніде більше істинного відпочинку не знайти, бо цей світ вирує, наче якась водоверть… Увесь сьомий день думай про Бога, говори про Бога, читай про Бога, слухай про Бога й молися Богу. Так ти воістину відпочинеш і напов­нишся нових сил». Цей підхід, викладений у липні 2013 р. у «Церковній православній газеті» (№ 14), десятки читачів визнали правильним, але узагальненим. Багатьох, серед них і людей, що регулярно відвідують храми у неділю, зацікавила конкретика: як саме відпочивати?.. Так, наприклад, київський журналіст Вацлав Дворник написав, що протягом декількох років брав участь у Літургії, але… похмурість і втома чомусь не минали. Один зі священиків рекомендував йому попрацювати в монастирі.
Проблема — як зараз усвідомлює і зізнається сам Вацлав — виявилася в тому, що його випадок був занед­баним. 12 років роботи у світських ЗМІ (часто — без вихідних, майже завжди — по 10–12 годин на добу) просто виснажили молоду людину. А надмірне вживання алкоголю (спосіб «релаксації» від надлишку не завжди потрібної, а часто — шкідливої інформації) ледь не довело до нервового зриву. Однак Господь не залишив! «Украй необхідно бувати на богослужіннях… У храмі, дійсно, відпочиваєш душею. Щоправда, швидкого дива — повстання з попелу хронічної втоми — може й не статися», — каже Вацлав Двор­ник. У липні — серпні 2013 р. журналіст змінив професію — влаштувався різноробочим у обитель. Результат перевершив його сподівання — через кілька трудоднів налагодився сон: працюючи не головою, а руками, журналіст потім спав як немовля. Ще через тиждень приємне відчуття тілесної втоми доповнили давно забуті почуття радості й повноти сенсу життя. (Питання, що точило, — «а навіщо працювати?» — було зняте з порядку денного.) Кожна хвилина в обителі проживалася не даремно, й результати були цілком відчутні: до кінця дня, Божою милістю, напоєні, нагодовані й зігріті сотні паломників.
Не обійшлася, правда, монастирська трудотерапія без спокус. Благочинний обителі запитав якось Вацлава, чому той не відпочиває, адже Сам Господь благословляє відпочинок: і зібралися апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили… Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти (Мк. 6: 30–31). Журналіст відповів, що місце в монастирі й так безлюдне, а їсти він поки не хоче. Досвідчений архімандрит посміхнувся. Як виявилося — пророчо. Не минуло й півгодини, як дещо втомлений Вацлав змішав у один короб сухарі з білого й чорного хліба, зробивши, таким чином, неприпустиму технологічну помилку. А ще за годину, так і не вгамувавши завзяття, ледь не травмувався. Але не буває лиха без добра — з історії здобуто урок: Христове ярмо легке, однак якщо втомився — відпочинь. Простий, заснований на емпіричному досвіді, висновок, виявляється, науково обґрунтований.
За оцінками фізіологів, рівень травм при збільшенні часу робочого тижня із 40 годин до 60-ти зростає на чверть. Також окрім формального обмеження робочого дня 8 годинами фізіологи рекомендують трудівникам адекватно оцінювати свої сили в процесі праці. При появі перших ознак втоми (підкреслимо — перших ознак, проте в жодному разі не падіння з ніг!) зупиняти роботу. Після цього — змінювати заняття і відпочивати час, достатній для відновлення звичайної працездатності. Більше того, новий робочий цикл рекомендується починати в підвищеному тонусі (порівнюючи із закінченням попереднього), а також стежити, щоб при багаторазовому повторенні циклів «праця-відпочинок» протягом дня не виникало відчутного дискомфорту. Якщо він є, слід припиняти роботу. Інакше — вигоряння аж до кароші.

«БІЛЬ ЛІКАРЯ ШУКАЄ…»

Взагалі, фізіологія — наука точна, і часто вона перекликається з настановами святих отців та Переданням Церкви. І більшість учених, і багато святих отців звертають увагу на те, що відпочинок не завжди знімає втому, а праця не обов’язково стомлює. Що харчуватися слід регулярно і в міру, що денний сон — бажаний, а нічний — обов’язковий. Що потрібно частіше бувати на свіжому повітрі, що корисні помірні фізичні навантаження (зокрема — виробнича гімнастика). Що помірне вживання вина (стакан на день, на думку медиків; кубок — якщо за Типіконом) також корисне для здоров’я і додає сил. А головне: й святі отці, й фізіологи єдині в тому, що міра праці та відпочинку індивідуальна, залежить від стану здоров’я людини й характеру роботи. Так, наприклад, близький нашому часу архіман­дрит Іоанн (Крестьянкін) наставляє у своєму листі одну з духовних чад: «Дорога у Господі матушка ігуменя… На перших етапах нам даються уроки, з яких ми не в думці, а в реальному практичному житті повинні засвоїти безмежну глибину своєї немочі. […] І самі себе Христу Богові віддаймо. […] І Ваша неміч, яка провокує мріяння, — повчальна. Єдиного рецепта на лікування цих недуг немає. Кому що підходить за складом розуму й серця та тілесної сили або немочі. Якщо бачите, що денний відпочинок замість очікуваного відпочинку несе із собою непотрібний розлад, — припиніть його. Але тоді ж змініть щось у режимі життя свого — раніше відходьте на спочинок увечері. Казати легко, виконати важко, але треба знайти своє особисте, що буде на користь душі й тілу. Спати треба при здоров’ї — 7 годин, а при немочі й 8-м припустимо».
У всіх медичних енциклопедіях сказано, що восьмигодинний сон — найважливіший і найдієвіший (разом із харчуванням і питвом) спосіб відновлення сил втомленого організму. Святитель Григорій Ніський у своєму міркуванні «Про природу людини» присвячує цілий розділ… дослідженню сну, позіхання і сновидінь. І робить висновок, який через століття підтверджують біологи: «Вчасний відпочинок для тілесного складу необхідний, щоб їжа безперешкодно розійшлася по всьому тілу…».
«Після трапези — година відпочинку, — фіксує ієромонах Никон (Бєляєв) у своєму щоденнику розпорядок преподобного Варсонофія Оптинського. — Ближче до вечора самовар ставив сам, пив траву». Через багато років, з подання авторитетного радянського фізіолога В. С. Лук’янова, на підприємствах СРСР будуть в обов’язковому порядку наливати чашку чаю перед виходом з роботи. А сам Лук’янов почне добиватися (небезуспішно) практики «других сніданків» — для компенсації відсутності післяобіднього сну й ресурсних витрат дорогою на роботу. До слова, саме цей видатний вчений обґрунтував систему «сніданок-обід-підвечірок-вечеря», яку радянські люди всотували буквально з материнським молоком, з чотиригодинними інтервалами. Й фізіологи, й багато святих отців рекомендують харчуватися в міру (з урахуванням стану здоров’я), а з-за столу вставати трохи недоївши. «За трапезою їжте досита, але не до пересичення, — напучував новонавернених преподобний Варсонофій Оптинський. — Піст і помірність, необхідні згодом, для вас необов’язкові».
Точно кажучи, радянські фізіологи «велосипеда» не винайшли. Наприклад, запропонований ними оптимальний розпорядок дня, відомий кожному радянському школяреві, практично ідентичний (якщо врахувати групу продовженого дня) тому, що в ХIХ ст. був встановлений у російських єпархіальних училищах. Читачі, яким за 30, можуть порівняти дитячий хронометраж, скажімо, з розпорядком Московського єпархіального училища іконопису в 1873–1885 рр.:

• 6:30 — підйом;
• 7:00–8:30 — спів ранкових молитов, сніданок, підготовка до занять;
• 8:30–11:50 — три уроки з 15-хвилинними перервами;
• Із 12:00 — обід і відпочинок;
• 13:00–16:00 — малювання;
• До 21:00 — відпочинок, вечірній чай, прогулянка, підготовка домашнього завдання;
• 21:00 — вечеря й вечірня молитва;
• О 22:00 — усі повинні бути в ліжку.

Зараз дедалі частіше лунає думка, що радянська фізіологічна матриця недосконала, бо не враховує індивідуальних особливостей організму. Частково це так. Однак потрібно розуміти, що, при всіх хибах радянської школи фізіології, було важливим не стільки задоволення потреб людини, скільки її здоров’я. І річ тут не в тому, що у СРСР працювали вчені-філантропи. Перед ними стояло чітке завдання — кожен громадянин повинен, з одного боку, «давати країні вугілля», а з іншого — «бути завжди готовий». Звідси — природне прагнення до «золотої середини» між працею та відпочинком. І саме таке прагнення багато в чому зближує наукову думку зі святоотецькою розважливістю.

Тема розважливості в працях і чеснотах червоною ниткою проходить у найдавнішому аскетичному повчанні святителя Афанасія Великого. Цей учитель Церкви, оповідаючи про життя преподобної Синклітикії Олександрійської (IV ст. після Р. Х. ), звертає особливу увагу на те, що після найбільших подвигів (спала на землі, не припускала думки про ласощі, обмежуючи себе навіть у воді) преподобна обов’язково відпочивала. Власне, розумне ставлення, а не тільки подвиги й труди, святитель і наводить за приклад: «З обережністю стернувала судно своєї душі кормилом благочестя і привела його в цілості у гавань спасіння, дотримуючись віри в Бога, як найнадійнішого якоря». Ми можемо тільки здогадуватися, як саме відпочивала Синклітикія. Напевно, відпочинок преподобної виявився б непосильною працею для нас, немічних. Духовний досвід у кожного свій. Однак і в працях, і під час відпочинку (ці два процеси, до речі, на думку фізіологів, одночасні — не виключають, а доповнюють один одного) важливо відчувати свій стан, прислухатися до тіла, голосу совісті й порад духівників, не втрачаючи здорового глузду.
Праця і відпочинок — це саме той випадок, коли кожному — своє. Представникам творчих та інтелектуальних професій, за порадою святителя Феофана Затворника, може допомогти підтримати здоров’я заняття ремеслом, наприклад теслярство або гончарство. Столярам і сантехнікам, які втомилися, можливо, не зайвим буде піддати критичному осмисленню релігійний досвід філософа Ільїна та деякі його аксіоми. А найголовніше — не порушувати четвертої Божої заповіді й уникати крайнощів, не перетворюючи працю на каторгу і не плутаючи відпочинок з лінню та пияцтвом.
В’ячеслав Дарпінянц

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.