48100p

Як перемогти гнів? Поради афонського старця Паїсія

Природа гніву

— Герондо, я хочу звільнитися від гніву. Бачу, наскільки неприйнятний для ченця гнів.
— Гнів, чистий гнів — це сила душі. Якщо людині, від природи смиренній, ця властивість її характеру допомагає у духовному вдосконаленні, то людині гнівливій удвічі більше користі від сили, що є в її характері, тільки б вона цю силу гніву використовувала проти пристрастей і проти лукавого. Якщо вона не користуватиметься цією силою правильно, то нею скористається диявол. Якщо людина, за природою м’яка, не намагатиметься набути мужності, то не буде здатною на великі справи. А гнівлива, якщо зважиться на щось велике і спрямує свій гнів проти зла, то, вважай, справу зроблено. Тому висот у духовному житті досягають люди, у яких є іскорка дивакуватості.  
— Виходить, герондо, мені потрібно було б гніватися на диявола, а не на сестер.
— Бачиш, спочатку людина гнівається на інших, потім, якщо буде подвизатися, стане гніватися на тангалашку (так старець називав диявола. — Ред.), а насамкінець приходить до того, що гнівається тільки на свою ветху людину, на свої пристрасті. Тому намагайся гніватися тільки на тангалашку і на свої пристрасті, а не на сестер.   — Герондо, мої гнів і впертість — це дитячі пристрасті?
— Ні, люба! Можна зрозуміти маленьку дитину, коли вона злиться, стукає ніжками і кричить «не хочу, не буду!». Але з віком вона має цього позбутися, зберегти тільки дитячу простоту, безпосередність, а не свої дитячі пустощі. Бачиш, деякі потім до чого доходять! Б’ються у гніві головою у стіну — добре, що Бог так влаштував, що в людей міцна голова, тому з ними нічого не трапляється! Інші рвуть на собі одяг! Був чоловік, який щодня у гніві рвав на собі сорочку. Рвав на шматочки, щоб не зриватися на інших.  
— Виходить, що гнів — це виміщення своєї злості на комусь?
— Так, але чи не краще виміщати злість на своїй ветхій людині, ніж на інших?  

Чому ми гніваємося

— Мені здається, що я не гніваюся, а просто дратуюся.
— Це як? Якщо дратуєшся, то повинна подивитися, чи немає в тобі пристрасті гніву. Одна річ, якщо людина в роздратуванні скаже різке слово, бо вона втомилася, у неї щось болить, є якісь проблеми тощо. Інша і на привітання може відповісти: «Та відчепися ти!» — хоча їй нічого поганого не сказали, сказали тільки «добридень». Але людина втомилася, їй боляче, тому так реагує. Бо ж навіть найтерплячіший віслючок, якщо його перевантажити, буде брикатися.  
— Коли я не перебуваю у мирі із собою, то мене дратує будь-який дріб’язок.
— Якщо у тебе немає миру з самою собою — значить, ти духовно нездужаєш, і не дивно, що ти так реагуєш. Якщо людина хвора, вона іноді втомлюється навіть від звуків мови. Те ж саме, коли вона в поганій духов­ній формі, у неї немає трезвіння, терпіння, поблажливості.  
— Герондо, чому я гніваюсь з найменшого приводу?
— Гніваєшся, бо думаєш, що завжди винні інші. У тобі гнів виникає тому, що ти приймаєш щодо інших помисли, які приходять зліва. Якщо прийматимеш помисли, що приходять справа, то не будеш звертати уваги на те, що тобі сказали і як сказали. Братимеш відповідальність на себе і не гніватимешся.  
— Але, герондо, я не можу повірити, що завжди винна саме я.
— Схоже, що в тобі є прихована гордість. Дивись, обережно, адже гнів несе в собі самовиправдання, гордість, нетерпіння, зухвалість.  
— Герондо, чому сьогодні люди так легко дратуються?
— Зараз і мухи дратуються! У них упертість, настирливість! Раніше, якщо ти муху відганяв, вона відлітала. Тепер затято сидить… Але правда й те, що сьогодні і деякі види діяльності не тільки не допомагають отриманню душевного спокою, але можуть і спокійну від природи людину зробити нервовою.  

«Гніваючись, не грішіть»

— Чому тепер, коли живу в монастирі, не гніваюсь, а в миру сильно гнівалась?
— Часто через зовнішні причини людина відчуває невдоволення і зривається, бо не відчуває задоволення від того, що робить, і хоче чогось іншого. Але таке роздратування — як зовнішній пил, воно зникає, коли людина знаходить те, до чого прагне.
— Герондо, обурення походить від егоїзму?
— Не завжди. Є і праведний, священний гнів. Пророк Мойсей скрижалі із заповідями тримав у руках, але, коли побачив, що ізраїльтяни приносять жертву золотому тільцю, у священному гніві кинув їх на землю і розбив (див.: Вих. 32: 1–24). Перш ніж зійти на гору Хорив, де він повинен був отримати заповіді, Мойсей сказав ізраїльтянам, що вони мають робити до його повернення. До того ж вони й самі бачили блискавиці й чули грім на вершині Хориву, але, через те, що Мойсей довго не повертався, почали шукати собі бога. Пішли до Аарона і сказали йому: «Ми не знаємо, що трапилося з Мойсеєм. Хто нас тепер поведе? Зроби нам богів, щоб вони вели нас». Аарон спочатку не погоджувався, але потім поступився. Люди взялися до роботи. Побудували піч, повкидали в неї все золото, яке їм дали єгиптяни перед виходом з Єгипту, і виготовили цілого золотого тільця. Поставили його на великий камінь і почали пити й веселитися. «Він поведе нас», — говорили люди. Тоді Бог сказав до Мойсея: «Іди швидше вниз, бо народ зрадив Мене». Спускаючись, Мойсей почув крики. Іісус Навин, який чекав його внизу, каже: «Що трапилося? Прийшли іноплемінники?». «Це не бойові крики, це веселощі», — відповів йому Мойсей. Вони підійшли ближче й побачили, як люди веселяться, бо золотий тілець поведе їх у Землю обітовану! Бачиш, тілець-то був золотий!.. Обурився Мойсей, кинув на землю і розбив скрижалі із заповідями.
Людина духовна може розсердитися, обуритися, закричати, але через серйозний духов­ний привід. Всередині у неї немає зла, й іншим вона зла не заподіює. «Гніваючись, не грішіть» (Пс. 4: 5) — чи не так каже пророк Давид?  

«Уготовихся и не смутихся»

— Герондо, як же мені подолати гнів?
— Завдання у тому, щоб не допускати гніву. Молоко, якщо не встигнеш вчасно зняти його з вогню, піднімається і відразу збігає.  
— А як не допускати гніву?
— Необхідне пильнування. Стеж за собою і стримуй свій гнів, щоб пристрасть не пустила в тобі коріння. А інакше, навіть якщо ти потім захочеш вирубати її сокирою, вона постійно даватиме нові пагони. Пам’ятай сказане пророком Давидом: «Уготовихся и не смутихся» (Пс. 118: 60). Знаєш, як один чернець робив? Виходячи з келії, він хрестився й говорив: «Боже мій, збережи мене від спокус». Він був готовий до зустрічі зі спокусою. Немов стояв на сторожі. Дивився, з якого боку прийде спокуса, щоб захиститися від неї. Якщо якийсь брат робив йому щось погане, він був готовий до цього і відповідав йому лагідно і смиренно. Те ж роби й ти.

— Герондо, іноді, коли буває спокуса, я собі кажу: «змовчу», але зрештою не витримую, зриваюся.
— Що значить «зриваюся»? А зірване потім куди дівається? Згорає? Схоже, у тобі мало смирення, тому ти доходиш до певної межі, а потім зриваєшся. Потрібно ще трохи смирення. Перш ніж заговорити, прочитай два-три рази молитву Іісусову, для просвітлення. Одна жінка, коли сердилась, спочатку читала «Вірую», а потім відкривала рот. Мирські люди, а, бачиш, як подвизаються!  
— Що робити, якщо мені не подобається манера поведінки однієї з сестер?
— Стався до сестри по-доброму. Постарайся виправдовувати її з любов’ю. Це допоможе тобі набути природним способом постійне добре духовне налаштування. І коли до тебе прийде пристрасть гніву, то побачить, що твоє серце зайняте любов’ю і, не маючи де зупинитися, піде.  

Смиренням і мовчанням ми перемагаємо гнів

— Герондо, як людина може перемогти гнів?
— Смиренням і мовчанням ми перемагаємо гнів. Чому ми називаємо змію мудрою? Хоча у неї є сильна зброя, отрута, і вона може заподіяти нам шкоду, але, варто їй почути невеликий шорох, вона відразу повзе геть: не йде напролом, поступається місцем нашому гніву. Так і ти, якщо хтось зачепить тебе словом, не відповідай. Мовчанням ти обеззброюєш людину. Якось кіт Дікас у мене в келії збирався придушити жабеня. Жабеня сиділо без руху, і Дікас, залишивши його у спокої, пішов. Жабеня своїм мовчанням і смиренністю… перемогло кота. Але варто було йому хоча б трохи поворухнутися, Дікас схопив би його, став би кидати і бити, як бубон.  
— Коли у нас із сестрою бувають розбіжності і кожна стоїть на своєму, то ми заходимо в глухий кут, і під кінець я дратуюся.
— Бачиш, одна з двох повин­на змиритися і поступитися, інакше ніяк. Якщо дві людини хочуть пронести в маленькі двері довгу дошку, хтось із них повинен зайти першим, другий за ним — по-іншому вони не зможуть її занести. Коли кожен стоїть на своєму, це все одно, що бити камінь об камінь — тільки іскри летять! Жителі Фарас, коли хтось стояв на своєму, говорили: «Нехай твій козел буде кізкою, а мій козеням» — і так уникали сварки. У будь-якому разі, той, хто поступається, виявляється у виграші, тому що чимось жертвує, і це приносить йому радість і мир.  
— А якщо людина зовні поводиться правильно і поступається, а в душі обурюється?
— Це означає, що в ній ще жива ветха людина, і вона з нею бореться.  
— Але чому, герондо, хоча вона і правильно поводиться, але внутрішнього миру не має?
— Як же у неї буде мир? Щоб у людини був мир, вона повин­на і внутрішньо бути правильно зорієнтованою. Тоді відходять гнів, тривога, і в людину входить мир Божий. А коли приходить душевний спокій, то знищує чад гніву: душевні очі очищаються, і людина починає бачити ясно. Тому Христос саме про «миротворців» говорить, що вони «синами Божими назвуться» (Мф. 5: 9).

Друкується за виданням:
Старець Паїсій Святогорець. Слова. Том 5. Москва, 2009 р.

 

• Афонський старець Паїсій (25 липня 1924 р., Фараси, Каппадокія — 12 липня 1994 р., Греція), схимонах. Подвизався на Святій Горі Афон. Один з найбільш шанованих грецьких старців, відомий своїми духовними настановами та подвижницьким життям. Народився в турецькій Каппадокії, виріс у Греції. Під час служіння в армії брав участь у громадянській війні, потім повернувся додому, кілька років допомагав сестрам, після чого в 1950 р. вступив до монастиря. У 1966 р. він тяжко захворів, і йому вирізали більшу частину легень. З травня 1978 р. отець Паїсій оселився в келії Панагуда монастиря Кутлумуш. Сюди до нього потягнулися тисячі людей. У жовтні 1993 р. старець переїхав з Афону в монастир святого Іоанна Богослова в Суроті. У нас про старця дізналися після публікації п’ятитомного видання «Слова» •  

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.