Вузьким шляхом у Небесне Царство.Святитель Павел, патріарх Константинопольський, сповідник († 350)(день пам’яті – 19 листопада за н. ст.)

Константинополь. У багатьох з нас сама назва цього міста вже викликає масу асоціацій, що хвилюють душу: Свята Софія, Влахернський храм Пресвятої Богородиці; місце перебування мощей святого пророка Іоанна Предтечі, посох Мойсея… Церква, з якої бере свої витоки Руська Правосла­­­­вна Церква. Константинополь — це ще й місце служіння таких угодників Божих, як святитель Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Фотій, Герман… Усього в лику святих було прославлено 29 предстоятелів Константинопольської Церкви. Про одного з них, святителя Павла, патріарха Константинопольського (337–339, 341–342, 346–350), сповідника, ми поговоримо детальніше.

У 340 р. помер Константинопольський архієпископ Олександр. Через деякий час у столиці східної половини Римської імперії відбувся архієрейський собор, на якому було обрано нового предстоятеля Церкви — святителя Павла. Сучасники тих подій не побачили у цьому нічого надприродного — звичайна процедура для того часу. Проте одна обставина різко змінила весь подальший, здавалося б, розмірений хід подій. На соборі був відсутній імператор Констанцій (337–361), який дотримувався аріанської єресі. Обрання православного єпископа на таку ключову посаду викликало різко негативну реакцію правителя. Негайно було зібрано новий собор, де патріархом обрали аріанина Євсевія Нікомідійського, а Павла позбавили влади.
Шлях у Царство Небесне, як відомо, вузький і тернистий (див. Мф. 7: 14), і життя святителя Павла — яскраве тому підтвердження. Праведник переїхав до столиці західної частини імперії — Рим, де зустрів теплий прийом у імператора Константа I (337–350), який, на відміну від свого східного співправителя, був православним.
Євсевій обіймав Константинопольську кафедру недовго. Вже наступного року, після смерті патріарха-аріанина, святитель Павел знову приїхав у Константинополь. Проте Констанцій не змінив свого рішення, і праведникові знову довелося повернутися до Рима. Цього разу Констант I вирішив особисто втрутитися у справу, що вже надто затяглася, і написав своєму співправителеві листа з вимогою повернути Павла на кафедру. Погрози подіяли, і святителя Павла повернули на патріарший престол. Але зі смертю свого монаршого заступника в 350 р. праведник знову, вже втретє, опинився у вигнанні. Цього разу патріарха заслали в одне з глухих місць імперії — малоазійське містечко під назвою Кукуз. Адміністративно воно належало провінції під назвою Вірменія II. Там архієпископ Павел провів решту свого життя, що було обірване у найбільш злочинний спосіб. Під час звершення патріархом Літургії до нього увірвалися аріани й задушили сповідника його власним омофором.
На радість сучасників святого Павла його мощі з почестями були перенесені у Константинополь уже в 381 р. — під час правління святого імператора Феодосія Великого (379–395).
A через 57 років, за часів правління сина Феодосія — імператора Аркадія (395–408), у цьому ж містечку опинився ще один Константинопольський архієпископ — святитель Іоанн Златоуст (347–407). Останній провів там кілька томливих років, а спочив неподалік від Піцунди в Абхазії дорогою до нового місця заслання. Мощі святителя Іоанна було з почестями перенесено в Константинополь вже за правління сина Аркадія — імператора Феодосія II (408–450).

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.