ВСІ МИ ПРОСТО РІЗНІ

“З дитинства нам відома казка О. С. Пушкіна «Про Попа і наймита його Балду», в якій висміюється жадібність і глупота Попа. Сьогодні в суспільстві часто зустрічається схоже уявлення про духовенство. Наскільки це справедливо?”
Олександр Михайлов

“Казка про Попа і наймита його Балду” була однією з вигаданих історій няні Пушкіна Арини Родіонівни, якими вона забавляла свого Сашеньку на ніч. Коли той виріс, то вирішив переповісти казку у віршованій формі. За життя поета вона не видавалася. Автор не хотів чинити блюзнірство і просив, у разі публікації після його смерті, замінити персонаж. Жуковський, перед яким постало завдання надрукувати невидані твори Пушкіна, у 1840 р. видав цю казку під назвою “Казка про купця Кузьму Остолопа і наймита Балду”, замінивши Попа на Кузьму.
Але повернімося до запитання. Його автор стверджує, що більшість наших співгромадян бачать духовенство таким жадібним, яким був Піп з казки О. С. Пушкіна. Не можу погодитися з тим, що саме такими нас усі бачать, оскільки всеукраїнське соцопитування з цього приводу ще не проводилося, але можна сміливо стверджувати, що є чимало людей, які так і вважають. Переді мною поставлено запитання — чи так це насправді? І схоже, що на вибір дано два варіанти відповіді. Перший — “Так, це правда, ми ду-у-у-же, ду-у-у-же жадібні”. Другий — “Ні, що ви, ми настільки витончено-аскетичні, що такі дурниці, як прибуток, грошолюбство, нас давно не цікавлять. Ми взагалі, якщо хочете знати правду, харчуємося повітрям і росою небесною”.
Боюся розчарувати читача. Я не зможу обрати жодну із запропонованих відповідей. Так само, як і не зможу уніфікувати все духовенство за якоюсь однією ознакою. Якщо відповідати на запитання, чи є жадібність необхідною якісною характеристикою священнослужителя, можу відповісти твердо: “Ні”. Далі діалог може звучати приблизно так: “Чи є серед вас жадібні, сріблолюбні попи?” — “Так”. — “Багато їх?” — “Чимало”. — “Більшість?” — “Сподіваюся, що ні”.
Помилка рядового обивателя полягає в тому, що він намагається підвести моральну характеристику священнослужителя під один віртуально придуманий ним самим стандарт і приписувати цей стандарт кожному служителю Церкви. Цих стандартів, як відомо, два. Перший: священик — це мандрівний жебрак, який наживається на кровно зароблених парафіянами, який живе за чужий рахунок і обрав паразитичний спосіб існування. Другий: це святий, який завжди перебуває у стані розумної Іісусової молитви і, споглядаючи нетварне світло, сходить своєю милістю до наших немочей, навчаючи, пророкуючи, прозріваючи, відкриваючи своїй пастві визначені Господом шляхи і долі, що стосуються кожної конкретної особистості.
Правда, як завжди, посередині. Священики — це насамперед люди, плоть від плоті свого народу, нації, соціуму, в якому ми всі живемо. Люди, які своїми шляхами прийшли до Бога, які мають страх Божий (хоча є і ті, що втратили його). І, звичайно ж, “ніщо людське їм не чуже”. Всі вони мають немочі і недоліки, властиві всім людям, а також володіють якимись чеснотами і позитивними характеристиками. В душі кожного з них, так само як і в усіх нас, витканий складний візерунок з чорно-білих ниток. Не треба вважати, що священики — це однозначно погані або хороші люди. Вони, як і всі ми, просто різні. Я розумію, що той шлях, який вони обрали для себе як основний, зобов’язує їх у якійсь мірі бути несхожими на інших. Є те, що їм не можна прощати. Наприклад, якщо бізнесмен їде на крутій машині, має коханку і веде себе по-хамськи, це нікого вже не здивує. Але якщо священик буде жити так само, це, звичайно ж, буде блюзнірством. Але таких горе-пастирів, думаю, дуже мало. А щодо більшості це все ж люди, які намагаються якось підійматися вгору, до Неба. На цьому шляху вони, трапляється, падають, оступаються, але при цьому каються і знову намагаються йти вперед. Думаю, що не варто сміятися і тикати пальцем, коли хтось із них у черговий раз впаде. Ми ще не знаємо, що нам готує наступний день. Преподобний Амвросій Оптинський з цього приводу говорив так: “Всяк Веремій про себе розумій”. Чого і я всім нам бажаю.

Протоієрей Ігор Рябко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.