ib3825

Вселенський світильник. Преподобний Іоанникій Великий (день пам’яті — 17 листопада за н. ст.)

Преподобний Іоанникій Великий народився в 752 р. у Віфінії. Батьки праведника були настільки бідними, що не мали можливості дати йому навіть найнеобхіднішої освіти. З раннього дитинства Іоанникій мав тільки одне заняття — пасти домашню худобу, яка була єдиним надбанням його сім’ї. Перебуваючи на самоті з природою, споглядаючи красу створеного Господом світу, юнак перейнявся любов’ю до Бога і часто звертався до Нього у молитві. Перехрестивши стадо хресним знаменням, Іоанникій цілий день присвячував молитві — й ані звір, ні людина не торкалися тварин.

За часів правління імператора Льва IV було оголошено набір юнаків у візантійську армію. Іоанникій опинився серед тих, хто успішно пройшов усі вимоги та був прийнятий до імператорського війська. За шість років несення служби юнак отримав безліч нагород від своїх начальників та імператора. Маючи добру вдачу, праведник заслужив повагу серед товаришів по службі, а своєю доблестю та хоробрістю на полі бою викликав у ворогів жах. Згодом армійська служба стала обтяжувати Іоанникія. Душа його прагнула до Бога й усамітненої молитви. Маючи намір повністю відректися від світу, святий прийшов у монастир, вирішивши одразу піти в затвор. Проте досвідчені старці наполягли на тому, щоб два роки Іоанникій прожив в обителі. За цей час преподоб­ний вивчив грамоту, звик до чернечого уставу, вивчив напам’ять 30 псалмів Давида.
Після цього, за одкровенням Божим, він віддалився в пустиню. Три роки Іоанникій провів у безперервній молитві, день і ніч прославляючи Творця. Тільки один раз на місяць пастух приносив йому трохи хліба та води. До нас дійшла молитва праведника, яку Православна Церква зберігає в дещо зміненому вигляді досі: «Уповання моє Отець, пристанище моє Христос, покров мій Дух Святий». Ці слова Іоанникій промовляв після кожного прочитаного ним вірша псалмоспівця Давида. Випадково зустрівши своїх товаришів по службі, святий вирішив піти в Контурійські гори.
Після 12‑ти років подвижницького життя преподобний прийняв чернечий постриг. Три роки після постригу Іоанникій перебував у затворі, спутаний веригами. Наступні три роки святий провів у подвигах разом з великим постником Георгієм у Хелідоні. Наприкінці життя праведник оселився у Антидієвій обителі та пробув там у затворі до своєї кончини. За 70 років суворого подвижницького життя Іоанникій досяг високої духовної досконалості. Преподобний прославився даром пророцтва. За свідченнями сучасників, під час молитви він підносився над землею, міг ходити по воді та ставати невидимим. Відомо також, що, помолившись, Іоанникій звільнив острів Фас від великої кількості змій. Одного разу преподобний врятував молоду черницю, яка ладна була покинути монастир заради заміжжя, він взяв на себе пристрасть, що мучила дівчину, а сам постом і молитвою знищив ворожий напад. Передрікши свою кончину, святий відійшов до Господа у 846 р. у віці 94‑х років.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.