ВОЗЛЮБЛЕНА НАРОДОМ. Благовірна княгиня Анна Кашинська (день пам’яті — 15 жовтня за н. ст.)

«В женском естестве мужескую крепость имела еси…» — так звеличує Церква святу Анну Кашинську за її духовну стійкість. Усе світське життя праведниці було наповнене такою кількістю страждань, ніби служило одній-єдиній меті — підготувати обраницю Божу до прийняття чернецтва.

Правнучка святого благовірного князя Василія Ростовського, княгиня Анна вийшла заміж у 1294 р. Її обранцем став великий князь Михайло Тверський. Того ж року серцю юної княгині довелося перенести перше випробування: помер її батько — князь Василь Ростовський. За два роки у великокнязівському теремі сталася пожежа, і все майно згоріло ущент. Після цього сильно захворів чоловік княгині. Минуло ще трохи часу, і у князівського подружжя померла перша дитина — дочка Феодора. А в 1317 р. почалася виснажлива боротьба Михайла Тверського за першість із Московським князівством. Через рік праведниця провела в Золоту Орду свого чоловіка, якому вже не судилося повернутися: князя люто закатували татари. У 1325 р. там само, в Орді, загинув старший син Анни, князь Дмитро Грізні Очі, який у гніві вбив винуватця загибелі свого батька — Московського князя Юрія. У відповідь татарський хан наказав стратити Дмитра. Вчинок хана викликав обурення жителів Тверського князівства, і вони повстали. Реакція татар була блискавичною: каральний загін вогнем і мечем пройшов по землі тверців, багато з яких були або вбито, або відправлено в рабство. Через півтора десятиліття праведниця за­знала нового випробування: в Орді загинули другий її син Олександр і онук Феодор: їм відрубали голови, а потім розділити їхні тіла по суглобах. Останні події остаточно привели благовірну княгиню до рішення прийняти чернецтво. Спочатку Анна трудилася в обителях Твері, а потім, на прохання молодшого сина Василя, перебралася у спеціально збудований для неї монастир у м. Кашин, де провела останній рік свого життя. Незадовго до смерті (1368) свята прийняла схиму і була похована в монастирському храмі на честь Успіння Божої Матері.
Минули століття, і народне шанування подвижниці трохи стихло. Дійшло до того, що до гробниці Божої угодниці почали ставитися зі зневагою. Знову про подвиги благовірної княгині згадали 1611 р. Цьому допомогло явління святої 
Ан­ни благочестивому клірику м. Кашина. Про чудеса, що відбувалися біля мощей праведниці, стало відомо цареві Олексію Михайловичу і патріарху Никону. У 1649 р. на Московському Соборі було ухвалено рішення відкрити мощі княгині, а наступного року, в присутності царя, їх урочисто перенесли у соборну Воскресенську церкву. Однак на цьому історія шанування праведниці не скінчилася. У 1677 р. Малий церковний собор у Москві, а потім і Собор 1678–1679 рр. ухвалили рішення не шанувати Анну як святу, її житіє і молитви до неї вважати помилковими, а приділи та храми, освячені в її ім’я, перейменувати. До такого безпрецедентного рішення священноначаліє Руської Церкви підштовхнув той факт, що Божа угодниця стала духовним символом старообрядців, яких піддали анафемі. Шанування благовірної княгині було відновлено лише у 1908 р. Цілих 230 років народна пам’ять зберігала міцну віру у святість Анни Кашинської. У 1910 р. у Санкт-Петербурзі був освячений перший храм в ім’я цієї Божої угодниці.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.