ВОЇН ЦАРЯ НЕБЕСНОГО. Святий мученик Акакій (день пам’яті — 20 травня за н. ст.)

Перед тим як остаточно піти з історичної сцени, язичництво з особливою жорстокістю прийнялося випробовувати міцність Християнської Церкви. На початку IV ст. імператор Максиміан Галерій став ініціатором чергової хвилі гонінь на християн. Зазвичай, на такі зміни внутрішньої політики Риму насамперед реагувала армія, яка була опорою і свідченням могутності імператора. За часів правління Галерія святий мученик Акакій служив сотником (центуріоном) Мартисійського полку. Воєначальник Фірм став допитувати своїх воїнів на предмет їхньої віри.

Коли черга дійшла до Акакія, він відкрито визнав себе християнином. Після того як усі спроби вмовити сотника були вичерпані, Фірм направив його до вищого воєначальника Вівіана. Той спробував «виправити» підлеглого за допомогою тортур. Після катувань Акакій був закутий у важкі кайдани і посаджений у темницю.
Незабаром Вівіан переїхав у м. Візантій. Саме туди направили і в’язнів. Воїни йшли швидко і квапили ув’язнених. Відкриті рани, голод, спрага, кайдани й палюче сонце виснажили сповідника. Коли, нарешті, була зроб­лена зупинка на нічліг, Акакій впав у знемозі та став у своїх молитвах дякувати Господу, що сподобив постраждати за Його Святе Ім’я. Під час молитви праведник почув голос із неба: «Будь мужнім, Акакію, до кінця!». Ці слова почули й інші в’язні, багато з яких увірували у Христа і просили мученика наставити їх у вірі. Прибувши у Візантій, ув’язнені знову були поміщені в темницю, але для Акакія були визначені більш важкі умови перебування. Вночі багато хто бачив, як до сповідника прийшли світлі юнаки і служили йому, загоювали святому рани й підкріплювали його їжею. Коли через тиждень Вівіан наказав привести до себе сотника, то був збентежений його квітучим виглядом. Підозри впали на тюремного сторожа, який за гроші міг давати ув’язненим їжу та ліки. Вівіан викликав воїна до себе і став бити його. Тоді Акакій голосно заявив: «Міцність і сила мені дані від Господа Іісуса Христа, Який зцілив мої рани». Воєначальник не став стримувати свій гнів і наказав розтрощити зуби сотника за зухвалі слова. Щоб продовжити муки сповідника, Вівіан відправив його до іншого воєначальника на ім’я Флаккін. Прочитавши супровідного листа, той був обурений тим, що воїна з таким почесним званням довго й жорстоко катували. Флаккін розпорядився негайно усікти голову Акакію. Перед стратою сповідник звів очі до неба й подякував Господу за те, що сподобив його прийняти мученицький вінець. Після молитви святий добровільно схилив голову під меч. Ця подія відбулася 303 р. Уже через десять років вийшов Міланський едикт, що зрівняв християнство у правах з іншими релігійними віруваннями імперії. За часів правління рівноапостольного Костянтина Великого у Константинополі був побудований храм в ім’я мученика Акакія, де спочивали мощі святого. У X ст. вони уславилися чудом зцілення: учень блаженного Андрія Єпіфаній перебував у боротьбі з плоттю і зміг отримати розраду тільки біля мощей мученика Акакія. Пізніше святиня була перенесена на південь Італії у м. Сцілляцію.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.