«Во плоти житию твоему удивишася ангельстии чини…». Преподобний Афанасій Афонський (день пам’яті — 18 липня за н. cт.)

Засновник знаменитої Афонської Лаври преподобний Афанасій (у святому Хрещенні — Авраамій) був родом з малоазійського міста Трапезунд. Він рано втратив батьків. Після смерті названої матері став учнем знаменитого константинопольського ритора Афанасія, при дворі візантійського імператора Романа Старшого. Скоро Авраамій сам став наставником юнацтва. У цей час праведник вів суворе і стримане життя, спав мало (та й то сидячи на стільці), а їжею йому слугували ячмінний хліб і вода. Після того як ритор Афанасій став заздрити його успіхам, Авраамій залишив двір.
Зустрівши преподобного Михаїла Малеіна, ігумена Кімінського монастиря, святий розповів про себе і відкрив йому таємне бажання стати ченцем. Старець багато часу присвятив бесідам з Авраамом. Якось до преподобного Михаїла прийшов його племінник Никифор Фока, відомий полководець, майбутній візантійський імператор. Його вразив глибокий розум Авраамія, і він на все життя зберіг побожне шанування і любов до святого.

Невдовзі преподобний прийняв чернецтво з ім’ям Афанасій в Кімінському монастирі. Досягнувши успіху в подвижницькому житті, він отримав благословення піти у затвор. Минув ще якийсь час, і святий залишив обитель. Пройшовши безліч пустинних місць, праведник побудував собі келію в Мелані, на самому краю Святої Гори Афон. Ворог роду людського намагався викликати у Афанасія ненависть до обраного ним місця, боров його безперестанними помислами. Святий вирішив почекати один рік. Коли настав останній день строку, Афанасій став на молитву. Раптом його осяяло Небесне Світло, сповнивши невимовною радістю, всі помисли розвіялися, а з очей потекли сльози розчулення преподобного. Відтоді праведник полюбив місце свого усамітнення.
Через деякий час імператор Никифор Фока звернувся до Афанасія з проханням побудувати монастир, де він міг би провести решту життя. Уникаючи турбот і клопотів, блаженний спочатку відмовився, проте, бачачи гаряче бажання правителя, взявся за справу. Він спорудив великий храм в ім’я Іоанна Предтечі і другий храм в ім’я Божої Матері. Так було покладено початок знаменитій Афонській Лаврі святого Афанасія. Слава про обитель та її настоятеля поширилася повсюдно, так що навіть ігумени багатьох монастирів і архієреї бажали бути в ній простими ченцями.
За своє святе життя преподобний Афанасій удостоївся від Господа дару прозорливості і чудотворення. Сама Пречиста Богородиця благоволила святому і кілька разів являлася йому, обіцяючи обителі Свою постійну допомогу та захист.
Преподобному було відкрито час його кончини. Давши братії своє останнє благословення, він пішов у свою келію для молитви. Вийшовши з неї, з радістю пішов оглядати будівництво нового храму. Коли Афанасій піднявся на дах церкви, то раптово її верхівка рухнула. З усіх, хто був на даху, живими залишилися лише він і зодчий Даниїл, та коли братія, розчищаючи завали, дісталася до свого настоятеля, то знайшли його вже бездиханним.
Тіло преподобного пролежало без поховання три дні. За цей час воно не змінилося, не набрякло і не потемніло. А під час похоронних піснеспівів з рани на нозі, всупереч природі, витекла кров. Деякі старці збирали цю кров шматками матерії, і багато хто через них отримував зцілення.
Мощі Божого угодника нині перебувають у каплиці на честь Сорока мучеників Афонської Лаври. А в каплиці в ім’я преподобного Афанасія можна прикластися до залізного хреста й ігуменського посоха преподобного.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.