ВЛАДИКА БОГОМУДРИЙ. Знайдення мощей святителя Олексія, митрополита Московського і всієї Русі, чудотворця (день пам’яті — 2 червня за н. ст.)

Довгі 24 роки він ніс послух глави Руської Православної Церкви. За майже чверть століття свого служіння митрополит Московський і всієї Русі Олексій поставив 21 єпископа, причому на деякі кафедри святитель ставив архієрея двічі, а на Смоленську — навіть тричі. Про чернецтво праведник став замислюватися в ранньому віці. На такі думки його наштовхнув один дивовижний випадок. Коли майбутньому святителю було ще 12 років, він, як завжди, пішов полювати на птахів силками.

Поставивши тенета, отрок задрімав. Цієї миті він почув голос, який назвав його чернечим ім’ям: «Олексію! Що марно трудишся? Ти ловитимеш людей». Будучи боярського походження, він став прагнути до самоти, часто відвідував храм, подовгу молився. 1320 р. праведник прийняв постриг у Московському Богоявленському монастирі. Його духовними наставниками стали старець Геронтій та ігумен Стефан, брат преподобного Сергія Радонезького. 1350 р. праведник прийняв архієрейський сан і посів єпископську кафедру у Володимирі-на-Клязьмі, а 1354 р. став наступним Московським митрополитом зі звичайним для того часу титулом — «Київський і всієї Русі». Вже через два роки святитель по­їхав до Константинополя відстоювати канонічну територію Київських митрополитів, у зв’язку зі спробами литовських князів організувати свою митрополію. Вселенський патріарх Філофей звів Олексія в сан митрополита, давши йому право вважатися архієпископом Києва та великої Русі з титулом «всечесного митрополита і екзарха». У зв’язку із безперервними інтригами Литви, 1358 р. митрополит знову вирушив до Константинополя. На зворотному шляху море розбурхалося. Звертаючись до Господа із благанням про порятунок, владика дав обітницю у разі благополучного результату побудувати храм. Так у Москві виник Андроників монастир на честь Нерукотворенного Образа Спаса.
Крім гідного виконання своїх прямих обов’язків, святитель відзначився і в політичній історії Московської Русі. Після смерті Московського князя Івана II Красного під опікою у митрополита залишився його малолітній син князь Димитрій, майбутній Донський. Діяльність святого позначилася і на відносинах між Руссю та Золотою Ордою. Цьому сприяли такі обставини. Хан Золотої Орди Узбек, зневірившись у лікуванні своєї дружини Тайдули, зажадав у великого князя, щоб до нього приїхав митрополит Олексій і зцілив дружину, яка страждала на сліпоту. «Прохання і справа перевищує міру сил моїх, — сказав праведник, — але я вірю в Того, Який дав прозріти сліпому, — не зневажить Він молитви віри». І  дійсно, за молитою святителя, окроплена святою водою, дружина хана зцілилася.
Праведник відійшов до Господа у віці 78 років. Згідно із заповітом митрополит був похований у заснованому ним Чýдовому монастирі Московського Кремля. Вже через 50 років владика Олексій був прославлений у лику святих. Нині його мощі спочивають у Бого­явленському соборі Москви, що в Єлохові.
Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.