ВІРНИЙ ХРИСТУ. Мученик Савва (день пам’яті — 28 квітня за н. ст.)

Ця історія сталася у другій половині IV ст. в одному з готських поселень. Святий мученик Савва теж був готом і, як багато його співвітчизників, дізнався про Христа з вуст єпископа Ульфіли. Прийнявши Хрещення, праведник став жити доброчесно, був мовчазний, уникав жінок, проводив час у молитві й пості. У вільний час співав на криласі, допомагав у благоустрої храму.

Однак язичники не хотіли поступатися. Під впливом жерців вожді племен періодично розгортали гоніння на християн. Для зречення від Христа досить було з’їсти ідоложертовного м’яса. Щоб не втратити своїх рідних, готи-язичники пропонували їм скуштувати звичайне м’ясо під виглядом ідоложертовного й тим самим урятувати життя. Однак Савва став переконувати одноплемінників, що Христа необхідно сповідувати відкрито. Невдовзі праведника вигнали з поселення, але через деякий час святого попросили повернутися. Жителі села пішли до судді й заприсяглися у своїй лояльності, обмовившись, що тільки Савва визнає Христа Богом. Незабаром сповідник постав перед суддею, однак був відпущений, оскільки своїм зовнішнім виглядом переконав того, що він аж ніяк не зможе чимось зашкодити.
За правління вождя Афаріда спалахнула нова хвиля переслідувань християн. На свято Пасхи воїни захопили селище, де жив Савва, але самого праведника в ньому не було. Він вирушив до єпископа Гуфіка, щоб разом із ним розділити пасхальну радість. Коли святий був ще в дорозі, йому явився Ангел і направив назад у селище. Савву схопили разом зі священиком Сапсалом, який щойно повернувся із Греції. Праведника прив’язали до воза, в якого посадили священика, й погнали в сусіднє селище. Прибувши на місце, воїни були здивовані тим, що на тілі сповідника не залишилося жодних слідів від побоїв, завданих йому під час шляху. Воїни взялися до тортур із новою силою. Савву розтягнули між осями воза і протягом усього дня били. Коли настала ніч, одна жінка мала готувати їжу. Побачивши мученика, вона звільнила його, і той став допомагати їй по господарству. Але вдень кати знайшли Савву і разом зі священиком підвісили на бантині будинку. Вкотре сповідники відмовилися їсти «опоганене бісами м’ясо» в обмін на свободу. Коли один зі слуг Афаріда назвав свого вождя владикою, то Савва вказав йому, що «є тільки один Владика — Бог, Який на Небесах». У відповідь один зі слуг сильно вдарив мученика списом у груди, але той залишився неушкоджений.
Афарід виніс Савві смертний вирок. Коли сповідника вели до річки, він усю дорогу хвалив Бога за те, що сподобив його постраждати за сповідання Його святого Імені. Савва вже бачив Ангелів, які прийшли по його душу у славі, аж тут почув розмову конвоїрів, які хотіли таємно відпустити невинного страждальця. Мученик різко виступив проти цього. Святого Савву втопили у р. Муссова 28 квітня 372 р. Йому було 38 років. Останки сповідника християни приховали. Незабаром один зі скіфських вождів, християнин Іуній Саран, переніс їх у Каппадокію, де вони із честю були прийняті святителем Василієм Великим.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.