ВІРНІ РАБИ БОЖІ. Священномученик Василій, єпископ Амасійський. Праведна діва Глафіра (день пам’яті — 9 травня за н. ст.)

Єпископ малоазійського міста Амасія, святий Василій звершував богослужіння, активно проповідував Христа справами благочестя. Праведна діва Глафіра була служницею дружини правителя Східної частини Римської імперії. Це були часи, коли про Христа вже можна було говорити вголос безбоязно. 

У 313 р. вийшов знаменитий Міланський едикт правителя Західної частини Римської імперії рівноапостольного Костянтина Великого «Про віротерпимість». Розпочався новий етап у житті Вселенського Право­слав’я. Однак співправитель Костянтина, Лікіній, який управляв Східної частиною, хоча й підписав едикт, проте, як і раніше, дотримувався язичницьких поглядів і не терпів інакомислення. Запалившись тілесною пристрастю до служниці своєї дружини Констанції, християнки Глафіри, він змусив її вдатися до крайнього засобу — втечі. Правителю було повідом-лено, що вона збожеволіла і лежить, прикута до ліжка. 
Насправді ж Глафіра, отримавши від Констанції достатньо коштів, вирушила до Вірменії. По дорозі вона зупинилася в Амасії у святителя Василія. На той момент праведник будував храм і потребував коштів. Усе, що мала, Глафіра віддала єпископу, а також просила допомогти в будівництві свою пані Констанцію, якій написала листа. Цариця виконала прохання, але про лист стало відомо Лікінію, який наказав негайно за­арештувати Глафіру разом із єпископом Василієм. Свята Глафіра померла ще до того, як наказ дійшов до Амасії. Це сталося 322 р. Святителя Василія схопили і направили до імператора. За сповідником пішли два диякони, Парфеній і Фестим, які оселилися поблизу темниці. Християнин на ім’я Елпідіфор підкупив охорону і відвідував єпископа разом із Парфенієм та Фестимом. Напередодні дня суду святитель Василій, як завжди, співав псалми, а слова «аще вселюся в последних моря и тамо рука Твоя наставит мя и удержит мя десница Твоя» (Пс. 138: 9, 10) проспівав тричі зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх. Коли настав час суду, імператор звернувся до праведника із пропозицією стати верхов­ним жерцем, якщо той відречеться від Христа. Отримавши тверду відмову, правитель наказав усікти Василія мечем. Перед стратою сповідник зміг попрощатися з Парфенієм та Фестимом. Потім святитель сказав катові: «Друже, роби, що тобі наказано», — і спокійно встав під удар меча.
Після страти Елпідіфор спробував викупити останки Амасійського єпископа. Однак солдати, злякавшись ослухатися волі імператора, кинули їх у море. Незабаром Елпідіфору тричі уві сні явився Ангел зі словами: «Єпископ Василій у Синопі й чекає на вас». Припливши разом із дияконами Парфенієм та Фестимом у Синоп, він знайшов місцевих рибалок і попросив їх закинути сіті. Проте рибалки витягли їх порожніми. Тоді Елпідіфор попросив закинути сіті ще раз, прикликавши ім’я Бога Всевишнього. Сіті винесли тіло святителя Василія. При цьому виявилося, що голова мученика приросла до тіла. Тільки шрам на шиї нагадував про нещодавні страждання святого. Мощі єпископа Василія були благоговійно доставлені в Амасію і поховані у збудованому ним храмі (знайдення мощей святого святкується 13 травня за н. ст.).
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.