ВІРНІ ХРИСТОВІ СЛУЖИТЕЛІ. Святі мученики Акиндин, Пігасій, Афоній, Єлпідифор, Анемподист і ті, що з ними (день пам’яті — 15 листопада за н. ст.)

Тіла трьох чоловіків прив’язали до дерев’яних брусів і стали бити батогами. Минув час, і стомлені кати віддали знаряддя катувань іншій зміні, а самі відійшли на перепочинок. На спини страждальців посипалися нові хльосткі удари, однак за весь цей час мученики не вимовили жодного звуку, жодного прохання припинити тортури. Перський цар Сапор II, який і віддав своїх придворних на страждання, так і не дочекався від них відречення від Христа як Істинного Бога. Перебуваючи у крайньому напруженні й очікуванні, правитель навіть знепритомнів.

Слуги царя подумали, що він помер. Тоді святі Акиндин, Пігасій і Анемподист — а саме їх піддавали тортурам — помолилися Богу, і до Сапора повернулося життя. Звинувативши своїх колишніх чиновників у чаклунстві, цар продовжив їхні муки…
Акиндин, Пігасій і Анемподист були таємними християнами. Коли по всій своїй великій країні Сапор ініціював гоніння на Церкву, заздрісники виказали їх правителю. Так вони постали перед володарем Персії. Засвідчивши свою віру у Пресвяту Трійцю, Акиндин, Пігасій і Анемподист підписали собі смертний вирок. Після того як святих відшмагали батогом, Сапор відправив сповідників на нові муки. Їх підвісили над багаттям так, щоб страждальці померли від задухи. Але й цього разу правитель не досяг своєї мети. Невдовзі він уже стояв у повній розгубленості поруч із мучениками, намагаючись зрозуміти, як їм вдалося скинути із себе мотузки й загасити полум’я. Відповідь про всемогутність Христа царя не вдовольнила, навпаки, він розлютувався ще більше і почав хулити Ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: «Нехай же твої вуста стануть безмовними» — і правитель враз онімів. У паніці Сапор став жестами пояснювати, щоб сповідників кинули у в’язницю, але ніхто так і не зміг зрозуміти його. Цар у люті зірвав із себе одяг, почав рвати на собі волосся, бити себе по обличчю. Святому Акиндину стало шкода його і він Ім’ям Господа звільнив Сапора від німоти. Проте правитель продовжив муки. Святих поклали на решітку й розвели під нею багаття. Мученики звернулися у молитвах до Бога, — і враз пішов дощ та загасив полум’я. Свідками цих чудес стало багато людей, вони прославили Господа Іісуса Христа. Один із катів на ім’я Афоній привселюдно сповідав себе християнином і попросив у сповідників пробачення. Визнали Христа Господом і вельможа Єлпідифор, а також мати царя. Бачачи, як зростає кількість християн, Сапор наказав стратити не тільки трьох мучеників, але також Афонія, Єлпідифора, свою матір і всіх тих, хто пішов за ними на місце страти. Того дня від рук царських воїнів загинуло до семи тисяч християн. Акиндин, Пігасій, Анемподист разом із матір’ю царя були віддані на спалення вогнем наступного дня. Однак вогонь не торкнувся тіл святих, які уже віддали душі Господу, і християни змогли із честю поховати їх.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.