Віра — наріжний камінь життя. Свята мучениця Сіра, діва Перська (день пам’яті — 6 вересня за н. ст.)

Свята мучениця Сіра постраждала за Христа в VI ст. в Персії. Її батько був жерцем і користувався у місті великим авторитетом. Щоб уберегти доньку від впливу християнства, батько відправив її в м. Фарс на виховання до жриці. Згодом Сіра стала жрицею при капищі вогню. Одного разу вона мала розмову з убогими християнками й увірувала в Бога Іісуса Христа. Сіра почала постувати, читати молитви, вивчати Святе Письмо. Якось вона захворіла, однак зцілення стала шукати не в чародійстві, а в Церкві. Коли дівчина звернулася до священика з проханням дати їй горстку церковного праху, сподіваючись на зцілення від нього, то отримала відмову. Знаючи про свою негідність, Сіра не розгнівалася, але з вірою, як колись євангельська кровоточива жінка, доторкнулась до одягу священика. Додому Сіра повернулася цілковито здоровою.

На прохання рідних праведниці, які побоювалися, що вона зовсім відійде від їхньої віри, мачуха Сіри почала вмовляти її не приймати Хрещення. Удаючи з себе таємну християнку, вона просила дівчину зовні продовжувати служіння вогню, а свої переконання зберігати від усіх в таємниці. Свята почала вагатися. Невдовзі уві сні вона отримала одкровення про гірку долю своїх близьких після смерті та про вічні оселі, уготовані для вірних послідовників Христа. Після цього праведниця звернулася до єпископа з проханням про Хрещення. Однак він відклав виконання її бажання, побоюючись гонінь на християн, а також вважаючи, що Сіра може відступити від Христа перед погрозами батька. Єпископ порадив спочатку публічно зізнатися у своїх переконаннях.

Під час звершення ранкової жертви праведниця розкидала вогонь, який вважався персами священним, перекинула жертовник і голосно вигукнула: «Я християнка, зрікаюся невірних богів і вірую в Істинного Бога!» Після цього батько почав бити її, поки не вибився із сил. Потім помістив її у в’язницю і почав ласками й умовляннями просити відректися від Христа. Коли й це не допомогло, то розповів про все головному жерцеві, а потім і цареві Хозрою. Муки у в’язниці продовжилися, але Господь щоразу зміцнював Свою обраницю. Невдовзі свята вийшла з в’язниці й прийняла від єпископа Хрещення.

Спостереження за Сірою перси доручили іудеям. У відповідь на їхні знущання праведниця у глибині серця помолилася Спасителеві і Господу, і пута з її рук і ніг спали. Так у святої відкрився дар чудотворення. Виснажена муками сповідниця смертельно захворіла. У своїх молитвах Сіра стала просити Господа сподобити її мученицького вінця. Молитви праведниці були почуті. Побачивши Сіру цілком здоровою, сторож і начальник в’язниці захотіли збезчестити святу. Але Господь одного вразив хворобою, а іншого — смертю. Невдовзі сповідниці було винесено вирок: смертна кара через повішення. Страту проводили з витонченою жорстокістю: мотузку періодично відпускали, запитуючи Сіру, чи не бажає вона змінити свого наміру й залишитися живою. Але ледь жива мучениця відповідала відмовою і просила тільки швидше виконати кару. Тіло угодниці Божої було кинуто на поталу псам, але тварини не торкнулися святині. Останки мучениці були поховані місцевими християнами.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.