ВІННИЧЧИНА ПРАВОСЛАВНА

Наприкінці XIX ст. ієрей Ігнатій Лотоцький, який служив у Браїлівському монастирі в 1895–1898 рр., писав: «Ще здалеку привертає увагу гарний вигляд містечка і особливо великі монастирські корпуси, над якими височіють церква і дзвіниця…».

На півострові духовного життя

Віддавна Браїлівський монастир вважався оплотом Православ’я на Поділлі. Обитель заснована 1635 р. стараннями благочестивого шляхтича Михайла Кропивницького. Він же подарував обителі ікону Божої Матері Браїлово-Ченстоховську, яка вважається одним із найдревніших списків Ченстоховської ікони. Святиня збереглася до наших днів.
Монастир із трьох боків омивається водами річки Ров. Викликають захоплення чудовий краєвид, величні монастирські корпуси, висока дзвіниця. На території обителі є кілька храмів, найбільший з них — Свято-Троїцький, досить оригінальний в архітектурному плані.
Спочатку це був православний жіночий монастир у Вінниці, який мав власні землі та угіддя. З часом він досяг певного розквіту, набув розряду монастиря першого класу. Згодом його захопили уніати, й поступово обитель занепала. 
У 1795 р. почалося відродження монастиря як православного, у 1845 р. він був переведений із Вінниці до Браїлова. Завдяки наполегливій праці черниць зводилися нові споруди, будувалися храми. Тут діяли духовне училище та притулок для дівчат-сиріт, богадільня тощо.
Під час Першої світової війни, в 1914 р., у Браїлівській обителі було відкрито лазарет на 50 ліжок. Турботу про поранених виявив правлячий єпископ Митрофан, який особисто відвідував лікарню. А у травні 1915 р. імператор Микола II за піклування про поранених воїнів нагородив ігуменю Катерину золотим хрестом.
Після 1917 р. з усіх приміщень черницям залишили лише одне, та й то на правах оренди, за що доводилося платити чималі гроші. Навесні 1932 р. жителі сіл Москалівки й Козачівки сховали частину врожаю у Браїлівському монастирі, але хліб знайшли і відібрали. Крім того, у монастиря забрали всі продукти. Потім жителів навколишніх сіл заставили проголосувати за закриття обителі, яка намагалась урятувати їх від голоду, а понад 200 сестер примусили працювати у радгоспі. Монастирських священиків арештували, деяких заслали до Сибіру. У келіях розташували гуртожиток профтехучилища, навчальні класи, туристичну базу, а у храмі на честь Антонія та Феодосія Печерських — стрілецький тир.
У роки Другої світової війни територія Браїлова входила до румунської окупаційної зони, й 1942 р. обитель віддали насельницям.
Останнє відродження монастиря почалося у 1989 р., коли було прийняте рішення про його передачу Українській Православній Церкві. В обителі знову затеплилися лампади, зазвучали молитви.
Нині тут проживає 65 черниць. День починається о шостій годині ранку з молитви. Сестри несуть послух на городах, у корівнику, просфорні, займаються рукоділлям.
Святині обителі — Браїлово-Ченстоховська та Браїлово-Почаївська ікони Божої Матері. Записано безліч випадків зцілення після молитов біля них. Звідусіль їдуть сюди люди, щоб вклонитися чудотворним образам і попросити допомоги. Обитель живе, й у кожному її куточку панують мир, тиша, любов та Божа благодать.

Браїлово-Ченстоховська та Браїлово-Почаївська чудотворні ікони Божої Матері 

Браїлово-Ченстоховська ікона Божої Матері, написана у візантійському стилі, перебуває у монастирі з давніх-давен. Цим образом у 1635 р. благословив Вінницьку обитель її засновник Михайло Кропивницький. У 1860 р. на образ була покладена дорогоцінна риза, що, на жаль, не збереглася. Богоматір тут зображена у короні, із Богонемовлям на лівій руці. Святкування іконі — 14 жовтня.
Цікава історія другої шанованої у монастирі ікони Божої Матері — Браїлово-Почаївської. У 1672 р. турецькі війська пограбували монастир, забравши із нього всі дорогоцінності. Тоді ж зникла й ця ікона. Її знайдення пов’язане з ім’ям професора Ніжинського історико-філологічного ліцею протоієрея Андрія Хойнацького. У липні 1887 р. він виявив у одній з церков Почаївської Лаври ікону з написом: «Зображення чудотворної ікони Божої Матері Браїлівської». Зацікавившись цим написом, священно­служитель почав досліджувати ікону й дійшов висновку, що має справу з копією чудотворної ікони, яка була колись у Браїлові. Узявши благословення лаврського священноначалія на перенесення святині у Браїлів, отець Андрій повідомив ігуменю, й ікона була переслана поштою у Вінницю, а потім в особ­ливому вагоні перевезена на станцію Браїлів і 1 червня (ст. ст.) 1888 р. урочисто перенесена в монастир, де зайняла місце на солеї зліва від царських врат головного монастирського храму.
Ікона написана на липовій дошці, її стиль близький до епохи Відродження. Лик Богоматері виступає на світлому тлі ніби живий, але з цією життєвістю дивовижно гармонує споглядальний настрій. З любов’ю Богоматір підтримує лівою рукою Богонемовля, розпростерті руки Якого ніби готуються прийняти до себе все людство. Згори зображені Ангели, які підтримують корони над главами Пресвятої Діви і Богонемовляти. 7 квітня 1890 р. на Браїлово-Почаївську ікону Богоматері була покладена сріблопозолочена риза, пожертвувана особою, яка побажала залишитися невідомою. Ця риза, як і решта цінностей, зникла після розорення обителі безбожною владою. Доля ікони після 1962 р., коли монастир був закритий, достеменно невідома. У монастирі ж перебуває копія чудотворного образа, написана на полотні, наклеєному на дошку розміром 83,5 х 62,5 см.
У грудні 1931 р. ігуменя Свято-Троїцького жіночого монастиря Софія (Рачинська) склала «Акафіст Пресвятій Богородиці перед чудо­творною Її іконою Браїлівсько-Почаївською», перша половина якого присвячена Браїлово-Ченстоховській іконі, друга — Браїлово-Почаївській. 17 вересня 1932 р. цей акафіст був уперше відслужений на квартирі священика Михаїла Мазура в м. Бар Вінницької області.
Святкування іконі — 10 жовтня.

Ікона Пресвятої Богородиці, іменована Барською

Святиня перебуває у м. Бар Вінницької області. Назву міста пов’язують з назвою місця народження його засновниці: подільський Бар засновано польською королевою Боною Сфорца, яка народилася в італійському місті Барі у 1494 р. Певний час цим подільським містечком володів шляхетський рід Григоровичів-Барських.
З часом у тутешніх лісах виник Барський чоловічий (нині — жіночий) монастир. Його головна святиня — чудотворна Барська ікона Божої Матері (святкування встановлено з 1887 р.), яка протягом уже 300 років являє чудеса милості нашої Заступниці.
В описі монастиря за 1723 р. розповідається, що у головному вівтарі стоїть в особливій ніші під сріб­лопозолоченою ризою ікона Богоматері, Яка тримає на руках Немовля Христа. У народі її називали образом Пресвятої Покрови. Навколо неї — червоний балдахін із зображенням двох Ангелів, які підтримують корону. Живопис на іконі старовинна, візантійського письма, колір ликів охристо-коричневий, шати — темно-блакитного кольору. Лики Спасите­ля і Божої Матері мають суворий вираз, над ними — срібні корони і променисте сяйво, прикрашене 12‑ма зірками. На честь образа складена «Пісня Пресвятій Діві Богородиці, чудотворній Її іконі в Барі-граді».
Жителі м. Бара та околиць завжди зверталися до Пресвятої Діви, Покровительки роду християнського, у різних хворобах і бідах.
Так, місцева юна мешканка страждала на тяжку нервову хворобу. Рідні хворої зверталися до різних лікарів, але їхні поради не допомагали. Коли ж відслужили молебень про здоров’я перед чудотворною Барською іконою Богоматері, то хвора, на подив усім, одразу відчула полегшення, почала гратися і бігати. Від хвороби не лишилося й сліду. Це сталося 1885 р. Один селянин привіз до монастиря сина років 15—16‑ти, з нервовим розладом. Після молебню перед Барською іконою Божої Матері отрок заспокоївся й абсолютно здоровим вирушив додому, що засвідчив батько, приїхавши піднести подячні молитви.
За атеїстичних часів монастир було розгромлено й пограбовано. Щоб урятувати чудотворну ікону, останнім насельницям обителі Серафимі, Амвросії та Гавриїлі довелося віддати красиві срібні ризи й позолочені вінці ікони. Сестри зберігали образ у підпіллі, молячись перед ним ночами.
Потім образ деякий час перебував у Одеській єпархії, а 2000 р. був повернутий у м. Бар і встановлений в Успенському соборі. Потемніла від часу Барська ікона у 2002 р. обновилася — посвітлішали лики Божої Матері, Спасителя, стало видно вінець на главі і руки Богородиці.
У 1921 р. ігуменя Софія (Рачинська) склала «Акафіст Пресвятій Богородиці на честь святої ікони Її, що названа Барською».
Святкування Барській іконі Божої Матері звершується 14 жовтня, в день Покрову Пресвятої Богородиці.
Тамара Зозуленко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.