ВІН ПОГЛЯДОМ ПРОНИЗУЄ ДЕСЯТИЛІТТЯ

Євген Денисов (ліворуч)
 з архієпископом Бердянським
і Приморським Єлисеєм
і головним редактором бердянської газети
 «Південна зоря» Віктором Михайличенком

Під час відрядження в м. Бердянськ Запорізької області ми познайомилися з місцевим краєзнавцем Євгеном Денисовим. Поспілкувавшись із ним, вирішили розповісти про цю людину й вам, шановні читачі.
Євген Сергійович Денисов — людина у Бердянську відома і авторитетна: автор близько десятка книг і безлічі статей у пресі про історію міста, про його вулиці, окремі будинки, храми і, звичайно ж, про людей, тісно пов’язаних із Бердянськом. Євген Денисов — один з тих ентузіастів, хто не тільки самостійно вивчає історію рідного краю, але й прагне свої глибокі та унікальні пізнання донести до інших людей.

Дослідником Євген Сергійович став несподівано для себе. І було це два десятиліття тому. Одного разу в храмі священик, спілкуючись із парафіянами, розповів, що незабаром їхній Нововасилівській церкві виповнюється 100 років, однак досі ніхто нічого не написав про неї.
— От якби хтось узявся за цю справу, — сказав священик.

Узявся Денисов. Зібрав матеріал. Написав статтю. Із цього все й почалося. Хоча до того навіть і гадки не мав про заняття крає­знавством. Після закінчення школи він одержав спеціальність технолога громадського харчування й працював завідувачем їдальні у розташованій в Бердянську військовій частині. А після розформування військової частини влаштувався на роботу в Бердянський морський торговельний порт. І коли в керівництва порту виникла ідея написати й видати книгу про історію свого підприємства, зайнятися цим питанням доручили саме Денисову.
Одне із захоплень Євгена Денисова — дослідження так званих «білих плям» в історії рідного краю, зокрема у церковній історії. Він цікавиться долями священиків, які постраждали за християнську віру в роки радянської влади, працює в архівах, листується й обмінюється інформацією з колегами-дослідниками з інших регіонів України й зарубіжжя, спілкується й зустрічається з родичами тих, хто в часи тоталітаризму зазнав репресій і отримав ганебне клеймо «ворог народу».
І коли при зустрічі з уже літніми дітьми цих репрессированих та їхніми нащадками він бачив в очах співрозмовників сльози радості й щастя, то відчував, що його праця потрібна людям. Такі зустрічі для дослідника надзвичайно важливі. Адже це своєрідний підсумок проведеної роботи, яка підтримує людей морально й допомагає, як сказала Денисову дочка одного репресованого священика, скинути з душі хворобливий тягар, що незримо обтяжував понад 70 років, і вперше, після стількох десятиліть, відкрито подивитися в очі іншим людям.
А наскільки утішно було Євгену Сергійовичу, коли завдяки його непростим дослідно-пошуковим роботам вдалося разом зібрати в одній кімнаті людей, батьки яких у непрості 30-ті роки ХХ ст. навіть під загрозою арешту й розстрілу не зламалися, не відреклися від священного сану й зберегли вірність Господу.
Слухати Євгена Денисова цікаво, пізнавально і повчально. Чого варта хоча б його розповідь про те, як він через 140 років (!) знайшов родичів першого мера Бердянська.
А якою цікавою і неповторною була невелика екскурсія, яку для нас, гостей з Києва, краєзнавець провів кількома вулицями свого улюбленого міста на березі Азовського моря. Це була розповідь людини, яка немов проникає поглядом у глибини минулого і бачить крізь десятиліття. Коли йдеш поруч із Євгеном Сергійовичем і слухаєш його захоплюючу розповідь, складається враження, що про кожен зі старих будинків він знає все — від моменту зародження думки про його спорудження й до дня нинішнього: хто будував, хто і в який час тут жив, хто з мешканців і чому відомий серед співгромадян. Євген Денисов показував нам фотографії старого Бердянська. Ось, наприклад, знімок 1889 р. Людей, зафіксованих на ньому, уже давним-давно немає на світі. А для Денисова вони начебто живі, тому що він знає їхні прізвища й імена, а також чим займалися. Ще одна фотографія. На ній зображено групу священиків, які служили в Бердянську в 50–60-х роках минулого століття. Євген Сергійович докладно розповідає про кожного з них, оскільки багато чого знає й про них самих, і про їхні родини. А ось фото Вознесенського собору, зруйнованого в 1929 р. Зараз на цьому місці центральний міський базар…
Справа, яку із захватом робить бердянський краєзнавець, приносить йому душевне і моральне задоволення. Багато з його дослідницьких матеріалів, серед них і про репресованих священиків, поміщено в книзі «Реабілітовані історією. Запорізька область». Дружина Євгена Сергійовича, Ганна Олексіївна, економіст за фахом, підтримує заняття чоловіка й по можливості допомагає йому.
А ще Євген Денисов співає в хорі одного із храмів Бердянська, є членом єпархіальної ради з питань канонізації.
Ми бажаємо Євгену Сергійовичу Божого благословення на його краєзнавчі праці й, звичайно ж, — нових відкриттів.
Лідія Гончар, редактор передачі «Благовіст»
Володимир Татаренко, ведучий передачі «Благовіст» Національної радіокомпанії України

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.