ВІЛЬНОМУ ВОЛЯ, СПАСЕННОМУ РАЙ

“Часто можна почути прислів’я “Вільному воля, спасенному рай”. Як правильно його розуміти?”
Наталія Москаленко
Відповідає Андрій Ухтомський, кандидат богослов’я:

Усім відоме прислів’я “Вільному воля, спасенному рай” має глибокий зміст. Вільному воля — людині вільно чинити так, як їй заманеться. Спасенному рай — хто живе не за своєю волею, а як Бог велить, той спасеться. Інакше кажучи, людина може діяти з волі Божої або проти волі Божої, але тільки вчинки, здійснені згідно з волею Божою, приведуть людину в рай. Лаконічніше ця максима звучить у німецькому еквіваленті прислів’я: “Des Menschen Wille ist sein Himmelreich“, “воля людини — Царство Небесне”…
Цим прислів’ям часто послуговуються тоді, коли хочуть висловити незгоду з певними вчинками на кшталт “своя рука — владика” і з поваги до волі людини, тільки натякаючи на варіант наслідків. Таке тлумачення прислів’я можна порівняти зі словами із Біблії: “життя і смерть запропонував Я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої…” (Втор. 30: 19).
У сутності прислів’я та процитованому біблійному тексті міститься повага до волі людини. Її не примушують чинити так чи інакше, проте тільки один із двох шляхів правильний.
У наш “просвітній вік” людина з кожним днем ніби прозоріше бачить майбутнє і впевненіше діє. Та одного вона не помічає: свого життя зі сторони, бо для цього треба бути і спостерігачем, і спостережуваним, а це неможливо. Ми себе бачимо у спотвореному світлі. Тому тільки “зі сторони видніше”, що “добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю” (Рим. 7: 19). Не завжди наші бажання приводять до потрібних дій. Як відомо, добрими намірами вистелена дорога в пекло.
Людина бачить себе через призму гріха, тобто спотворено. Часто й інші не завжди можуть збагнути мотивацію вчинків людини, щоб скерувати її до правильного рішення, дати точний “рецепт” у тій чи іншій ситуації. І людина, яка є вінцем творіння, може звернутися тільки до Бога, як до вищої інстанції, для вирішення своїх питань. А воля Божа — найвищий авторитет для людини.
Виконуючи волю Божу, людина тим самим спасається від гріховних пристрастей і бажань, що роздирають її, а відтак — єдиним, цілісним поривом направляється в рай.
Промисл Божий — для кожного свій. Тож без волі Всевишнього нічого з людиною не може трапитися. За нами вибір — іти за Богом чи ні. Це не означає, що Бог кожному визначив своє місце в житті і дав вказівки, дотримуючись яких людина “не випадає з обойми”. Ні. Бог дав першій людині заповідь берегти рай, доглядаючи та прикрашаючи його, люблячи свого Творця. Але оскільки людина не зміцнилася у добрі, то стала служити дияволу… А коли зрозуміла, що “служити двом господарям неможливо”, — було вже пізно, гріх проріс у свідомість людини й почав, змагаючись із волею Божою, керувати вчинками людини. Проте Господь Бог Своєю волею скеровує людину до Себе, Один тільки Він знає, як вивести людину з “подвійного служіння”. Спасаючи людину, Бог поважає її вільний вибір, не роблячи з неї сліпого раба ницих бажань, а показуючи їй кращий вихід із ситуації, все ж таки залишаючи вибір за людиною.
Вибір людини — за нею самою, вона відповідає за свій вибір і пожинає плоди цього вибору. Для правильного вибору необхідно звернутися до Бога із проханням, щоб Господь освятив путі людські. Тоді для вільного буде єдина правильна воля — він буде спасенний і наслідує рай. Еквівалентом вищезгаданого прислів’я є слова Біблії — “життя і смерть запропонував Я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої…” (Втор. 30: 19).

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.