ВИДАТНІ ДУМКИ

Портрет Ф. М. Достоєвського
роботи В. Г. Перова, 1872 р.

«Сама тільки наявність жаги духовної просвіти вже є духовною просвітою»

Із записників і зошитів Ф. М. Достоєвського

Читаючи той чи інший художній твір, ми часто припускаємось розповсюдженої помилки, приписуючи автору думки та погляди його персонажів. Інша річ — особисті записи, які дійсно можуть багато розповісти про погляди письменника. Записники й зошити Федора Михайловича Достоєвського — яскраве свідчення того, що його світогляд нерозривно пов’язаний із Православ’ям. Пропонуємо до уваги читачів нашої газети деякі вислови письменника з релігійних, етичних і суспільно-моральних питань.

* * *

Чудо Воскресіння нам зроблено навмисне для того, щоб воно потім спокушало, але вірити треба, оскільки ця спокуса (перестати вірити) і буде мірою віри.

* * *

Ніхто не може бути чимось чи досягти чогось. Не бувши спершу самим собою.

* * *

З католицького християнства виріс лише соціалізм; з нашого виросте братерство.

* * *

Ми не вважаємо націо­нальність останнім словом і останньою метою людства.

* * *

Сила не потребує лайки.

* * *

До чого людина зобожнила себе (стосовно особистості Льва Толстого).

* * *

Не завжди ж ми грішні; навпаки, ми ж буваємо і святими. І хто ж би міг жити, якби було інакше.

* * *

Кров. «Тільки там і міцно, де кров протече» [парафраз рядків М. О. Некрасова з вірша «Поет і Громадянин»: «Иди на бой за честь отчизны, / За убежденья, за любовь! / Иди и гибни безупречно, / Умрешь недаром – дело прочно, / Когда под ним струится кровь»]. Тільки забули негідники, що міцно, буває, не в тих, хто кров проливає, а в тих, чию кров проливають. Ось він — закон крові на землі.

* * *

…Уся помилка «Жіночого питання [тобто питання про суспільний стан і права жінок] у тому, що ділять неподільне, беруть чоловіка й жінку окремо, тоді як це єдиний цілісний організм. «Чоловіка і жінку створив їх». Та й з дітьми, і з нащадками, і з усім людством людина єдиний цілісний організм. А закони пишуться, все розділяючи і поділяючи на складові елементи. Церква не ділить.

* * *

Багатство (важко спастися). Багатство — посилення особистості, механічне й духовне задоволення, отже, відокремлення особистості від цілого.

* * *

Лайка. …Якщо заборонені фізичні відправлення на вулицях, роздягнена догола людина, то як не заборонити й цього: це таке саме фізичне відправлення, шкідливе й огидне. Без скарги, прокуратура мала б порушувати справу й посилати до мирового судити за нетверезість слова.

* * *

Не через гидливість полишали святі світ, а для морального вдосконалення. Так, древні іноки жили майже на площі…

* * *

Та вже сама тільки наявність жаги духовної просвіти вже є духовною просвітою.

* * *

Совість без Бога є жах, вона може заблудитися до найаморальнішого.

* * *

Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Треба ще безперервно збуджувати в собі запитання: чи вірні мої переконання? Перевірка ж їх одна — Христос, але тут уже не філософія, а віра, а віра — це червоний колір.

* * *

Того, хто спалює єретиків, я не можу визнати моральною людиною, бо не визнаю вашу тезу, що моральність — це згода з внутрішніми переконаннями. Це лише чесність (російська мова багата), але не моральність. Моральний взірець і ідеал є в мене, даний, Христос. Питаю: чи спалив би Він єретиків? — ні. А отже, спалення єретиків є вчинок аморальний.

* * *

Вчинок моральний, але не ідея.

* * *

…Тому ще моральне не вичерпується самим лише поняттям про послідовність із своїми переконаннями, — що іноді моральніше буває не йти за своїми переконаннями, і сам переконаний, вповні зберігаючи своє переконання, зупиняється через якесь відчуття і не робить вчинка. Лає себе і зневажає розумом, але почуттям, значить совістю, не може здійснити і зупиняється (і знає, зреш­тою, що не через боягузтво зупинився). Це єдино тому зупинився він, що визнав зупинитися і не йти за переконанням — вчинком більш моральним, ніж якби піти.

* * *

Благоговіння. Піднесеність душі вимірюється, зокрема, й тим, наскільки й перед чим вона здатна виявити шану й благоговіння (розчулення).

* * *

Адже європейці (тобто справжні, тамтешні), адже це — предивний і пренезбагненіший народ. Ми ось ліземо до них, навіть іноді не поважаючи себе, запевняємо їх у нашій дружбі й нашій любові, а вони ж-то все нас відштовхують! А ми — тільки-но ми станемо осібно й заявимо, що відтепер ми поважаємо себе й житимемо лише для себе, — і зараз же вони почнуть поважати нас, повірте, навіть полізуть до нас самі, і вже без нашої запопадливості нас до своїх припишуть.

* * *

Людина дуже часто приналежить до якогось <роду> переконань зовсім не тому, що поділяє їх, а тому, що належати до них красиво, дає мундир, становище у світі, часто навіть доходи.

* * *

Естетика — це відкриття прекрасних моментів у душі людській самою ж людиною для самовдосконалення.

* * *

Придушувати в собі обов’язок і не визнавати обов’язків, вимагаючи водночас усіх прав собі, — є лише свинство, але ж це так спокусливо.

* * *

Атеїзм — хвороба аристократична, хвороба вищої освіти й розвитку, отже, має бути огидною народові.

* * *

Хто надто любить людство взагалі, той, здебільшого, мало здатний любити людину зокрема. Хто надто вже жаліє злодія (крадія, вбивцю) і т. ін., той дуже часто не здатний жаліти жертву його. Вірити ж у те, що злодій, через тиск оточення, не міг не вбити, я не спроможний і допускаю в такому разі лише найменшу кількість винятків, у нас же зробили загальне правило.
«Чим гірше, тим краще» — теж загальне правило.

* * *

Чи знаєте, що майже все добре робиться експромтом; все, що добре, було зроблено експромтом.

* * *

Головна ідея і завжди має бути недосяжно вищою, ніж можливість її виконання, наприклад християнство.

* * *

Безглуздість дуже часто сидить не в книзі, а в розумі того, хто читає.

* * *

…Завжди має бути мірка порядності, яку ми маємо поважати, навіть якщо ми й не хочемо бути порядними.

* * *

Непомірне самолюбство й зарозумілість не є ознакою почуття власної гідності.

* * *

Нічому не дивуватися є вже, звісно, ознакою дурості, а не розуму.

* * *

Життя нудне без моральної мети, не варто жити, щоб лише харчуватися, це знає й робітник. Отже, треба для життя моральне заняття.

* * *

Біблія належить усім, атеїстам і віруючим однаково. Це книга людства. Якщо б колись-то зник увесь рід людський…
Крім того, в нас є велика школа богослов’я, це наша обідня, відкрита для всіх.

* * *

Що є молитва? Молитва є піднесення розуму.

* * *

У наш час постали питання: чи є хорошим хороше? Чи хороше, наприклад, терпіння й смирення Христове? Як має влаштуватися рівність людей, — чи через любов загальну, утопію, чи через закон необхідності, самозбереження й досліджень науки? Але в Євангелії ж передречено: що закони самозбереження й дослідження науки нічого не відшукають і не заспокоять людей. Що люди заспокоюються не прогресом розуму й необхідності, а моральним визнанням вищої краси, що є ідеалом для всіх, перед якою всі б схилились і заспокоїлись: ось, мовляв, що таке істина, в ім’я якої усі б обійнялися й почали діяти, досягаючи її (красу).

* * *

Математичне вірування — найтрудніше для переконання. Фома вірив тому, що бажав вірити.

* * *

Чесною людиною бути вигідніше за все.

* * *

У чесних ворогів буває завжди більше, ніж у безчесних.

* * *

Роби справу так, ніби довіку збираєшся жити, а молись так, ніби зараз же збираєшся померти.

* * *

Реалісти неправі, бо людина є цілим лише в майбутньому, а зовсім не вичерпується вся теперішнім.

* * *

Соціалізм, комунізм і атеїзм — три найлегші науки. Вбивши собі їх у голову, хлопчисько вважає вже себе мудрецем. Крім того, піддаються ці науки легше за будь-яку іншу популярному викладу.

* * *

Головна педагогія — батьківський дім.

* * *

Відсутність Бога не можна замінити любов’ю до людства, тому що людина одразу запитає: для чого мені любити людство?

* * *

Християнство — це доказ того, що в людині може вміститися Бог. Це найбільша слава людини, до якої вона могла досягти.

* * *

Найвище щастя (вищого щастя немає, як переконатися в милосерді людей і в любові їх одне до одного).

* * *

Якби навіть було доведено, що ми й не можемо бути кращими, то цим ми зовсім не виправдані, тому що дурниці все це: ми можемо і маємо бути кращими.

За книгою: Федор Достоевский. Записные книжки. – М.: Вагриус, 2000.

Підготував Михайло Мазурин

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.