ВІД БЕЗВИННОГО ДО НЕБЕЗПЕЧНОГО — ОДИН КРОК. Чому християнське виховання не згідне зі святкуванням Хеллоуіна?

Свято Halloween з’явилося серед кельтських племен Англії, Ірландії та північної Франції (Галлії) у дохристиянську епоху. Будучи язичниками, кельти вірили у зародження життя зі смерті.

Початок «нового» року, нового життя взагалі вони відзначали глибокої осені, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада, з настанням холодної пори. У цю ніч вони прославляли язичницького бога Самхаїна, якого вони вшановували як Володаря Смерті. У переддень «новорічного торжества» друїди (кельтські жерці) гасили домашні вогнища, багаття, світильники. Увечері наступного дня вони запалювали величезне вогнисько, на якому робили жертвоприношення князю темряви і смерті. Друїди вірили, що якщо Самхаїна вдовольнять жертовні приношення його вірних, то він дозволить душам померлих відвідати в цей день свої будинки. Звідси й бере початок укорінений у язичницькому світі звичай в ніч на Halloween перевдягатися у костюми примар, відьом та інших духів, що символізують спілкування з потойбічним світом і нечистою силою.

ПОМИЛКОВА НАЗВА
Аби протистояти язичницькій традиції кельтів, Західна Церква при­урочила до цього дня християнське свято Всіх святих (у Східній Церкві день пам’яті Всіх святих — у першу неділю після П’ятидесятниці). Від назви свята Всіх святих і утворилося слово Halloween, тобто Аll Hallows’ Even (що значить «переддень Усіх святих»), яке згодом скоротилося до «Hallow E’en». На жаль, через невігластво чи неуцтво людей, язичницьке свято, що відзначається в один день із християнським святом Усіх святих (на Заході), стали помилково називати Halloween.
ДИВИСЬ У КОРІНЬ
Сьогодні засоби мас-медіа нав’язують думку, що це всього лишень кумедна маскарадна «тусовка», яка не криє в собі нічого такого, що могло б нести негативні образи чи асоціації. Проте це супе­речить очевидному і здоровому глузду. 
Почнемо з очевидного. Ми бачимо величезне скупчення явно негативних персонажів, які відкрито несуть у собі руйнівні, злі, власфемічні образи. Навіть якщо ми не братимемо до уваги генезис цього «свята», то все одно не зрозуміло, чому людина, якій властиво відрізняти скверноту від краси і прекрасне від потворного, повинна у цей день культивувати все те, що є деструктивним і руйнівним. 
Щодо здорового глузду, то про нього вже неодноразово заявляли представники науки. Академік Російської академії освіти (РАО) професор Г. Філонов після проведеного ним дослідження зробив висновок: «Заходи Хеллоуіна у будь-яких його проявах неприпустимі в системі освіти. Участь у них дітей, педагогів, батьків учнів завдає їм серйозної морально-психологічної шкоди». Згідно з висновком члена-кореспондента РАО професора В. Слободчикова та професора В. Абраменкової, яскраві образи, виразна символіка, приховані смисли Хеллоуіна справляють дуже сильний психофізичний, емоційний, сугестивний вплив на всіх учасників, а надто на молодших школярів і підлітків, які зазнають негативного збудження. Хочеться звернути увагу на те, що в Москві з 2003 р. святкування Хеллоуіна було заборонено відповідним розпорядженням місцевої влади. У документі йдеться, що «наявність елементів релігійного змісту (культ смерті, глузування над смертю, уособлення смерті та духів зла тощо), що присутні у заходах Хеллоуіна, <…> справляють руйнівний вплив на психічне й духовно-моральне здоров’я учнів». 
ЯКИЙ СЕНС?
Батьки, чиїх дітей педагоги починають втягувати в це масове неподобство, мають право не погоджуватися з цим. Але кращою формою протистояння буде пояснення самим дітям того, що таке Хеллоуін, і чому не треба безоглядно погоджуватися з формою потішного біснування, яке їм нав’язують у школі та на вулиці. На відміну від тварини, людина здатна бачити сенс у всьому, що вона робить і що з нею відбувається. Потрібно спокійно та вдумливо, ставлячи дітям запитання, з’ясовувати «Що святкуємо?» і «Чому в такій формі?», «У чому сенс цих дій і що вони символізують?». Через навідні запитання можна прийти до усвідомлення абсурдності так званого свята.
Незрозуміло одне: чому ми, маючи прадавні, глибокі й чудові народні і церковні традиції, замість того, щоб розбудовувати й культивувати їх, натомість починаємо вбирати в себе те, що суперечить нашій духовній культурі. 
Протоієрей Ігор Рябко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.