ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ

28 лютого, на 46‑му році життя, відійшов до Господа настоятель столичного храму в ім’я преподоб­ного Серафима Саровського при Опіковому центрі (вул. Попуд­ренка, 36) протоієрей Мирослав Стемпель.

Отець Мирослав народився 13 жовтня 1967 р. У 1992 р. закінчив Київське вище військово-морське політичне училище, у 1996 р. — Київську духовну семінарію. Висвячений у сан священика Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром 25 серпня 1996 р. З 1997 р. ніс послух настоятеля храму в ім’я преподобного Серафима Саровського у Дніпровському р-ні м. Києва.

Відспівування новопреставленого протоієрея Мирослава було звершено 2 березня, після Літургії у Серафимівському храмі.

3 березня, на 96‑му році життя, відійшов до Господа найстаріший священик м. Києва протоієрей Миколай Радецький.
Народився майбутній священик 22 травня 1917 р. Його батько протоієрей Григорій Радецький, настоятель Георгіївського храму в с. Пришивальня під Фастовом, у 1937 р. був заарештований, у березні 1938 р. — розстріляний, у 1960‑ті роки — повністю реабілітований. У 1938—1941 рр. Миколай Радецький навчався у медичному інституті. Під час війни працював лікарем у рідному селі. У 1942 р., на численні прохання парафіян, погодився стати священиком у сусідньому селі Криве, в якому і його батько на початку XX ст. починав своє служіння. Висвячений 1942 р. у м. Києві. Під час війни служив у селах Криве та Пришивальня Фастівського району, в 1945 р. переведений до м. Києва. У Києві служив багато років (переважно настоятелем або старшим священиком): у Покровському храмі на Пріорці, у Володимирському соборі, у Покровському храмі на Солом’янці. У 1992 р. разом з общиною був насильно витіснений із храму загонами УНА-УНСО, які діяли в інтересах розкольників. Протягом року община служила на вулиці біля церковної огорожі, вимагаючи справедливого рішення влади, якого так і не дочекалася. Служби тієї зими значно підірвали сили отця Миколая, почала прогресувати глухота. З 1993 р. служив у Хрестовоздвиженському храмі. Останнє десятиліття — на спочинку, у зв’язку з глухотою, яка поступово посилювалася.
За часів радянських гонінь на Церкву підтримував священиків старшого покоління, перед смертю сповідував і причащав отця Олексія Глаголєва. Активно допомагав нечисленній в ті роки церковній молоді, ризикуючи власним становищем.
Головними рисами протоієрея Миколая були євангельські простота, любов і доброта. Його очі завжди світилися любов’ю, його справою була молитва за всіх, його найбільшим скарбом — чистота перед Богом.
Довгі роки отець Миколай прожив разом зі своєю дружиною Катериною, дочкою вчительки з Фастова. Виховав сина і дочку, побачив, як виросли спочатку онуки, а потім і правнуки.
Протоієрей Миколай помер у старості, насичений днями (Іов. 42: 17), як справжній праведник.
Вічна пам’ять новопреставленим священнослужителям!

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.