ВЕЛИКИЙ ПЕРЕД БОГОМ І ЛЮДЬМИ. Преподобний Пимен Великий (день пам’яті — 9 вересня за н. ст.)

За свою смиренність, скромність, правдивість і самовіддане служіння Богові він отримав від сучасників назву Великий. Преподобний Пимен був родом з Єгипту. Народився праведник у 340 р. Разом із двома своїми братами Анувієм і Паїсієм він прийняв тверде рішення присвятити життя Богові й був прийнятий в один з єгипетських монастирів. Усі троє одразу показали себе строгими подвижниками, про що говорить такий випадок: коли мати прийшла у монастир провідати своїх дітей, то ніхто із синів не вийшов до неї. Вона довго стояла і плакала біля їхніх келій.
Тоді Пимен через зачинені двері сказав їй: «Якщо ти витримаєш тимчасову розлуку з нами, то в майбутньому житті бачитимеш нас, так ми сподіваємося на людинолюбство Боже!». Мати змирилася і повернулася додому.

Преподобний Пимен був суворим постувальником і не їв по тижню, а то й більше. Однак іншим він радив їсти кожен день, але не до переситу. Коли праведник дізнався про одного ченця, який шість днів поспіль не їв, але при цьому гнівався на брата, то сказав: «Навчився постувати по шість днів, а від гніву не може утриматися ані дня».
Слава про подвиги пре­подоб­ного вийшла за межі єгипетської пустелі. Один із високих сановників хотів зустрітися з ним особисто, але Пимен відмовив йому, боячись втратити благодать смирення. Інша справа ченці, з якими Божий угодник проводив багато часу, відповідаючи на їхні запитання про боротьбу з пристрастями і спасіння душі. Незважаючи на те, що святий жив у IV ст., до нас дійшло багато його повчань, що виникали, мабуть, якраз під час таких бесід. Пимен говорив: «Людині необхідно дотримуватися трьох головних правил: боятися Бога, часто молитися і робити добро людям»; «Злоба ніколи не знищить злоби. Якщо хто тобі зробив зло, зроби йому добро, і твоє добро переможе його злобу». На запитання, що краще — говорити або мовчати, старець відповів: «Хто говорить Бога заради — добре робить, і хто мовчить Бога заради — теж добре робить». І ще: «Буває, що людина здається мовчазною, але якщо серце її осуджує інших, то вона говорить завжди. І є такі, які увесь день говорять язиком, але всередині себе дотримують мовчання, тому що не засуджують нікого». Один чернець запитав у святого, чи слід покрити мовчанням гріх брата, який згрішив, якщо доведеться побачити його. Старець відповів: «Якщо ми приховаємо гріхи братів, то й Бог приховає наші гріхи, і якщо ти побачиш брата, який грішить, не вір своїм очам і знай, що твої гріхи схожі на колоду, а гріхи брата твого схожі на сучок».
Щоб уникнути марної слави, Пимен часто переходив з одного монастиря до іншого. Ті, хто був із ним поруч, часто чули від нього слова про те, що він «буде кинутий на те місце, куди буде кинуто сатану». Одного разу праведник дізнався про старця-пустельника, який був незадоволений його приходом і заздрить йому. Преподобний з братією пішов до нього, захопивши із собою їжі, щоб пригостити. Однак старець довго не відчиняв двері своєї келії. Тоді Пимен сказав: «Ми не піде­мо звідси, доки не удостоїмося вклонитися святому старцю», — і залишився стояти на спекотливому сонці. Бачачи таку доброту й терпіння, старець впустив його, сказавши: «Справедливо, що я чув про вас, але бачу у вас добрі справи стократ більші». Преподобний Пимен Великий відійшов до Господа близько 450 р. у віці 110 років. Дуже скоро Церква визнала його святим.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.