Велич через смирення. Преподобний Никола Святоша

Коли ми говоримо про колишню велич Київської Русі, то насамперед згадуємо славу князів-полководців, таких як рівноапостольний Володимир, святий Ярослав Мудрий, Володимир Мономах… А заразом — про їхні реформи, активну суспільну діяльність і, неодмінно, про внутрішній розбрат. Але не таким був чернігівський князь Святослав (у чернец­тві Миколай) — син князя Давида Святославича, правнук Ярослава Мудрого. Сьогодні ми його більше знаємо як преподобного Николу Святошу, Печерського чудотворця (11 жовтня; 27 жовтня за н. ст.).
Нині нетлінні мощі цього угодника Божого почивають на місці його подвигів — у Ближніх печерах знаменитої Києво-Печерської Лаври. Помер праведник у 1143 р. А прожив понад 60 років.

Преподобний князь був одружений, мав дітей і благополучно управляв найбільшим князівством Русі, отримавши його у спадок від свого батька — чернігівського князя Давида Святославича. Здавалося б, життя вдалося. А благополучний хід розвитку подій могли порушити хіба що раптова смерть або нашестя ворога. Проте нам точно відомі рік і навіть день, коли цей могутній правитель Чернігівської землі здійснив своє бажання стати простим ченцем Києво-Печерської обителі. Це відбулося 17 лютого 1106 р. Цього дня Святослав став Миколаєм, а про колишнє мирське життя відтоді нагадувало хіба що прізвисько Святоша (зменшувальне від мирського імені).
Прийшовши в обитель, праведник перші три роки працював на кухні, для потреб якої рубав дрова і носив воду. Наступні три роки був сторожем у монастирі. Все це свідчить про велике смирення людини, яка ще не так давно розпоряджалася долями тисяч людей.
Кожен, хто сьогодні відвідує Києво-Печерську Лавру, має додатковий привід пригадати цього великого Божого угодника. Заходячи у верхню частину Лаври, ми неминуче проходимо під надбрамною церквою на честь Пресвятої Трійці, побудованою саме на кошти преподобного Николи Святоші. Під час відвідання цього храму екскурсоводи звертають увагу присутніх на келію праведника. Святий Никола ніс ще й послух доглядача цієї церкви. За весь час перебування у монастирі він побудував два храми: перший — на честь Святої Трійці, а другий присвятив своєму небесному покровителеві — святителю Миколаю. Цей останній храм був лікарняною церквою обителі.
Пройшовши різні послухи, подвижник наклав на себе обітницю мовчання, якої дотримувався протягом 30 років. Коли святий отримував гроші, то витрачав їх на оздоблення храму, на купівлю книг, оскільки любив книжне читання, або роздавав убогим. Відомо також, що преподобний Никола здобув дари прозор­ливості й цілительства.
За рік до смерті Божий угодник проявив себе ще і як миротворець. Так, у 1142 р. він зміг примирити чернігівських князів із великим київським князем.
Дуже скоро після кончини Николи Святоші стало зрозуміло, що своїм життям і подвигами він догодив Богові. Коли тяжко захворів його рідний брат князь Ізяслав, то ігумен Києво-Печерської обителі послав хворому волосяницю преподобного Николи. Ізяслав одягнув її і зцілився.
В історію преподобний Никола Святоша увійшов як перший руський князь, який прийняв чернецтво, а також як перша відома на Русі людина, яка безперестанно творила Ісусову молитву.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.