ВАВИЛОНСЬКЕ СТОВПОТВОРІННЯ

Цікаве тлумачення часто вживаного у нашому житті крилатого вислову «вавилонське стовпотворіння». При слові «стовпотворіння» уявляється великий, галасливий, неспокійний натовп, де кожен говорить про своє. Насправді слово «стовпотворіння» походить від двох церковнослов’янських слів: «стовп» — вежа, і «творіння» — будівництво. А що ж означає слово «вавилонське»? 

Воно походить від назви найбагатшого та наймогутнішого міста язичницького світу Вавилона (слово «вавилон» означає змішання). Народи Межиріччя, Близького Сходу та Іудеї чудувалися з його багатства й тремтіли перед могутністю міста-держави, а Іудейське царство, за словом пророків Божих Ісаї та Єремії, було завойоване вавилонянами (586 р. до Р. Х.). Під час 70-річного Вавилонського полону ізраїльтяни справили великий духовний вплив на вавилонян у пізнанні істинного Бога. Так, пророк Даниїл був другом і просвітителем Вавилонського царя Навуходоносора, змусивши останнього визнати істинність і могутність Бога.
Аби зрозуміти духовний зміст вислову «вавилонське стовпотворіння», треба згадати про великого угодника Божого — старозавітного патріарха Ноя. Після потопу Ной, разом із дружиною й трьома синами Симом, Хамом та Яфетом, жив поблизу гори Арарат, на території сучасної Вірменії. Там він сіяв хліб, обробляв виноградник. Якось він, не знаючи сили вина, випив і, сп’янівши, заснув оголеним у своєму наметі. Хам побачив батька голим, посміявся над ним і розповів своїм братам. А Сим з Яфетом благоговійно підійшли до батька й з любов’ю вкрили наготу його. Ной, довідавшись про зухвалий учинок Хама, пророчо вирік: проклятий Ханаан (син Хама. — В. Н.); раб рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому (Бут. 9: 25–27).
За словом Ноя, за це глузування нащадки Хама до свого покаяння мали перебувати в рабстві у нащадків Сима та Яфета. Ім’я Хама стало прозивним. Відтоді грубих, невихованих людей називають хамами, а їхню поведінку — хамством.
Старозавітний патріарх Ной поєднував у собі служіння первосвященика, який приносив жертви Богові, пророка, який сповіщав таємниці Божі, та царя, який керував життям своєї великої родини. Тому його влада над членами родини була абсолютною і його пророцтва здійснювалися. Після смерті Ноя відбулося розселення його нащадків по землі. Нащадки старшого сина Ноя, Сима, оселилися в Палестині, нащадки Хама — в Африці, за винятком роду молодшого сина Хама, Ханаана, який залишився у Палестині, що стала називатися «землею Ханаанською». Нащадки Хама освоїли чимало земель і побудували багато міст, але, на відміну від глибоко благочестивих нащадків Сима та Яфета, вони прагнули до мирського багатства. Від сина Хама Хуша народився Нимрод, засновник вавилонського царства у Месопотамії. Книга Буття оповідає про Нимрода: цей став сильним на землі. <…> Царство його спочатку складали: Вавилон, Ерех, Аккад і Халне в землі Сеннаар (Бут. 10: 8, 10). Підкоривши ці міста собі, він створив першу у світі монархію зі столицею у Вавилоні.
Про спорудження вавилонської вежі нащадками Хама у Книзі Буття сказано: на всій землі була одна мова й один говір. Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там. І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна. І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі. І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські. І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити; зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого. І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу]. Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі (Бут. 11: 1–9). Чому ж нащадки Хама все-таки побудували вавилонську вежу? Вони не змирилися з волею свого праотця Ноя, його пророцтво здалося їм несправедливим. Замість того щоб молитвою і покаянням очистити своє серце, бо ж блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать (Мф. 5: 8), нащадки Хама зажадали досягти повноти духовної досконалості й матеріального добробуту без Бога. Родючі землі Месопотамії, багаті доходи від торгівлі не принесли вавилонянам душевного миру. Навпаки, їхні серця сповнилися гордині й самовпевненості. Прагнення Нимрода підкорити своїй владі якнайбільше народів могло призвести до всесвітньої диктатури й утруднити виконання Божественного Промислу про спасіння людства через спокутний подвиг Господа Іісуса Христа. Прагнення спорудити вавилонську вежу не було плодом діяльності покаянного серця у славу Божу, як це відбувається при будівництві християнських церков. Це була гордовита, на грані божевілля спроба кинути виклик Богові. Будівельники вежі ніби казали Богові: «Господи, ми такі всемогутні, що перевершимо й Тебе. Будемо як Ти, але без Тебе». Тому Господь, Який дбає про спасіння всіх, зупинив цю божевільну справу.
Слова зійшов Господь подивитися місто й вежу слід розуміти в тому сенсі, що Господь особливим чином позначив Свою присутність серед будівельників вежі. А в словах зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого святі отці вбачають сокровенну вказівку на Триєдність Бога.
До змішання мов усі народи світу, згідно зі Святим Письмом, говорили однією мовою. Це дуже полегшувало й людське спілкування, й релігійне життя. У чому саме полягало змішання мов, важко сказати. Можливо, будівельники вежі стали по-різному виголошувати й розуміти окремі фрази та слова. Переставши розуміти одне одного, вони вже не могли завершити розпочату справу й розійшлися по землі. Кожний народ заснував своє місто або державу і став жити окремим життям. Породжена вавилонським стовпотворінням різноманітність мов, стала однією з найважливіших національних ознак кожного народу. Вавилонське роз’єднання народів було подолане в день П’ятидесятниці, коли Святий Дух чудесним чином спочив на апостолах, благословивши їх проповідувати Євангеліє усіма мовами світу.
А руїни вавилонської вежі існують і досі, як грізне нагадування того, до чого може призвести боговідступництво.
Віктор Науменко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.