УЛЮБЛЕНИЙ ПОДВИЖНИК ХРИСТОВИЙ. Священномученик Власій, єпископ Севастійський (день пам’яті — 24 лютого за н. ст.)

За благочестиве життя і чесноти Власій був поставлений єпископом м. Севастії Каппадокійської. Гоніння Діоклетіана, а потім Ліцинія змусили святителя сховатися в гірську печеру. До його притулку часто приходили дикі звірі, які покірно чекали закінчення молитви Божого угодника, щоб отримати у нього зцілення від хвороб і благословення. Але ось місцевий правитель наказав своїм ловчим зібрати якнайбільше диких тварин, за допомогою яких він збирався мучити гнаних християн. 

Ловчі помітили дивне скупчення звірів біля однієї печери. Зайшовши в неї, вони побачили Власія, який звершував молитовний подвиг. Коли про це повідомили правителю, той велів привести Власія до нього.
Ловчі повернулися і наказали Власію вийти. Він з радістю підкорився, сказавши, що цієї ночі Господь тричі закликав його словами: «Встань і принеси Мені жертву, як належить тобі за званням єпископа».
Дорогою до Севастії Власій творив різні чудеса, закликаючи Ім’я Христове. Він зцілював людей і допомагав усім, чим міг. В однієї жінки був єдиний син, у якого під час їжі риб’яча кістка засіла в горлі, і він був при смерті. Помолившись Богу, Власій витягнув кістку і врятував її сина. Також до нього прийшла бідна вдова, у якої вовк поцупив єдине порося. Святий заспокоїв її та сказав, що все буде добре. Через деякий час вовк у зубах приніс живе порося назад до вдови.
У Севастії Власія було піддано жорстоким тортурам, якими місцевий правитель намагався навернути його в язичництво. Дивуючись вірі святого, вдова заколола своє порося, зварила його і віднесла мученикові в темницю, де він був ув’язнений. Власій прийняв скромний дарунок, скуштував їжі та сказав такі слова: «Жінко, таким чином здійснюй щороку мою пам’ять, тоді ніщо з потрібного в домі твоєму не зникне, якщо ж хто інший уподібниться тобі й шануватиме мою пам’ять, той отримає в достатку дари Божі, і благословення Господа буде на ньому всі дні його життя».
Після чергового допиту правитель наказав утопити священномученика Власія в озері. Перехрестивши воду, єпископ пішов по ній, як по суші. На пропозицію мученика піти за ним по воді відгукнулося 68 слуг правителя. Зайшовши в озеро, вони усі потонули. Після цього явився Ангел, який закликав священномученика Власія: «Сповнений Божої благодаті архієрей, зійди із води і прийми вінець, уготований тобі від Бога». Пригнічений втратою своїх слуг, правитель наказав негайно усікти Власію голову. Це сталося близько 316 р.
Нині частиці мощей священномученика Власія Севастійського зберігаються в багатьох країнах Європи.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.