УГОДНИК ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ. Преподобний Кирил Новоєзерський (день пам’яті — 17 лютого за н. ст.)

Господь відзначив його обраність, коли Кирил був ще в утробі матері. Одного разу, коли мати майбутнього преподобного  молилася у храмі за Божественною літургією, немовля тричі — при читанні Євангелія, при співі Херувимської та в момент оcвячення Святих Дарів — озвалося в утробі її. З самого дитинства праведник полюбив самоту й мріяв про чернече життя. У 15 років він таємно залишив дім, щоб піти у Псково-Печерську обитель. Із собою Кирил нічого не взяв, покладаючись тільки на волю Божу. За верст 20 від міста він зустрів благоліпного старця-ченця, який провів його до обителі й на прощання сказав напутнє слово: «Нехай Бог благословить тебе, дитино, і сподобить ангельського образу, і будеш вмістилищем Божественного Духа». Сказавши це, старець зробився невидимий. Тоді юнак зрозумів, що це був посланець Божий, і подякував Господу.
Настоятель обителі, преподобний Корнилій, побачив явлену на Кирила благодать і прийняв його в монастир. Багато наставляючи юнака, він постриг його в ченці. П’ятнадцятирічний юнак дивував братію своїми чеснотами послуху, посту й молитви, постійною готовністю вчитися Слова Божого. Коли батьки праведника дізналися, що їхній син живий, то свій плач змінили на радість та дякували Господу за Його любов і милосердя. Мати Корнилія віддала частину свого маєтку в монастир, а сама прийняла чернецтво з ім’ям Єлена й незабаром померла. Батько ж святого прийшов у Псково-Печерську обитель. З благословення настоятеля Кирил зустрівся з батьком, упав йому в ноги і просив вибачення за те, що таємно пішов з дому. Батько з любов’ю простив Кирила і назавжди залишився в обителі. Прийнявши чернецтво з ім’ям Варсонофій, він був відданий на послух своєму синові. Після трьох років подвигів батько преподобного Кирила мирно відійшов до Господа.
Зміцнившись духовно, праведник узяв благословення ігумена обителі на подвиг прочанства, щоб поклонитися святиням, які були на Русі. Він обійшов межі Московські, Новгородські, Псковські, при цьому ніколи не заходив до домівок та не брав милостині. Блукаючи по лісах і пустелях, вдень він мандрував, а ніч проводив у молитві в притворах храмів, не пропускаючи церковних служб. У цьому подвигу святий провів 20 років.
Одного разу на молитві преподоб­ному Кирилу було явлення Небесного світла, що вказало місце, де він повинен заснувати обитель. Праведник негайно вирушив у дорогу. Опинившись у Тихвінському монастирі, святий три дні щиро молився перед образом Божої Матері. Після цього вночі уві сні йому явилася Сама Діва Марія. Схвалюючи його, Вона сказала: «Угоднику Пресвятої Трійці, рабе мій, Кириле, піди на схід до Білоозера, і явить тобі Господь і Син Мій місце упокоєння для твоєї старості». Зі сльозами розчулення від дивовижного видіння пішов преподобний до Білоозера. Там він побачив невеликий острів, від якого сходив вогненний стовп на небо. Незабаром подвижник збудував келії, а також два храми: на честь Воскресіння Христового та на честь ікони Богоматері «Одигітрія». Згодом біля нього зібралася братія. Пройшовши чимало спокус і випробувань, преподобний Кирил мирно відійшов до Господа в 1532 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.