УЧИТЕЛЬ ПРАВЕДНОСТІ. Преподобний Корнилій Комельський (день пам’яті — 1 червня за н. ст.)

Боярське походження відкривало перед ним перспективи блискучої кар’єри, але преподобний обрав вузький шлях до Царства Небесного. Старший брат Корнилія Комельського на ім’я Лукіан досяг похилого віку й вирішив змінити палати Московського князя, при дворі якого він служив, на тісну чернечу келію. У цьому прагненні він отримав підтримку в особі Корнилія, і вони разом стали ченцями обителі преподобного Кирила Білоєзерського.

У монастирі Корнилій ніс один із найважчих послухів — у хлібопекарні. Крім цього молодий чернець взяв на себе подвиг носіння важких вериг, а в рідкісні хвилини відпочинку займався переписуванням церковних книг. Проте прагнення до усамітненої молитви змусило праведника залишити обитель. Корнилій відвідав Ростов, потім попрямував до Новгорода, де познайомився зі святителем Геннадієм. Подвиг самітництва преподобний почав недалеко від Новгорода, в одному з пустельних місць єпархії. Прагнучи до повного усамітнення, подвижник із часом покинув ті місця і перейшов у Тверську Савватієву пустинь, а 1497 р. оселився у Комельському лісі, неподалік Вологди, де влаштував собі келію. У 1501 р., коли біля Корнилія зібралися ченці, він побудував храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці. Тоді ж подвижник прийняв сан ієромонаха. Через 11 років святий написав статут чернечого діяння, поєднавши в ньому статути своїх видатних попередників преподобних Іосифа Волоцького і Ніла Сорського. Таким чином, статут Комельського подвижника став третім за рахунком подібним документом в історії РПЦ.
Відомо, що святий Корнилій вирізнявся особливою щед­рістю до бідних і сиріт. Так, коли розпочався голод, з його благословення у монастирі було влаштовано притулок для дітей. За свої чесноти праведник не раз удостоювався явлення преподобного Антонія Великого, якого особливо шанував, спорудивши на честь нього храм у своїй обителі.
Із часом братія стала нарікати на свого настоятеля через суворість життя. Тоді преподоб­ний залишив монастир і оселився за 100 км від нього, біля Сурського озера. Деякий час він трудився у Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі. Проте ченці розкаялися у своєму вчинку і стали просити настоятеля повернутися. Щоб їхнє прохання було почуто, братія звернулася по допомогу до великого князя Василя ІІІ. Після клопотань останнього преподобний повернувся до обителі. Майже одразу він передав настоятельство своєму учню Лаврентію, а сам пішов у затвор. Коли монастир опинився під загрозою татарського розорення, Корнилій завчасно покинув його, рятуючи життя ченців у Білоєзерському краї. Преподобний уславився не тільки праведним життям, але й святістю своїх учнів, серед яких були преподобні Кирил Ново­єзерський, Адріан Пошехонський, Лаврентій і Кассіан Комельські. Преподобний Корнилій помер 1537 р., у віці 82 років. Не минуло й століття, як на Русі встановилося шанування праведника, затверджене патріархом Іовом і собором єпископів 1600 р.
Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.