У її картинах завжди сходить сонце…

Лавра. Надвратна церква

Декілька слів
про художницю Марію Федотову

Цю художницю шанують у Мексиці, по праву вважаючи її своїм національним самородком; беручи за взірець її роботи, студенти мексиканських художніх академій вчаться малювати. Її знають у Франції, Росії, Італії, США та Канаді…
Проте особливо її знають і люблять у Києві: не за саму лише художню творчість, а й як чудову людину, яка народилася і виросла тут, увібравши з дитинства красу древнього міста Михайла Булгакова, Михайла Врубеля, святителя Луки (Войно-Ясeнецького), який колись навчався тут живопису… Плеяду великих художників, які залишили свій слід у київській історії, можна продовжувати нескінченно — Васнєцов у Володимирському соборі, а також Нестеров, Свєдомський, Нєєлов, Сажин… Марія Федотова мала від кого почерпати натхнення.

Вона виїхала з родиною з Києва в далеку Мексику не “за власним бажанням”: вибухнув Чорнобиль, і її маленькому синові лікарі настійно рекомендували залишити Україну, інакше — біда… Так вона, музикант-піаніст за освітою, разом із чоловіком, також музикантом симфонічного оркестру, опинилися у Латинській Америці. І ось вони вже понад 20 років живуть і грають у Мексиканському національному симфонічному оркестрі.
Одна дивовижна деталь. Марія ніколи не малювала. Тобто малювала в дитинстві, як усі діти, але ніде ніколи малюванню не навчалася. Щоправда, її рідна сестра — професійна художниця, яка багато років тому прийняла чернецтво з іменем Феоктиста (Зельдіс) і стала іконописцем і насельницею Київського Флорівського монастиря.
А у Марії дар малювання відкрився разом з її реальним воцерковленням, коли вона десять років тому взяла в руки олівця і намалювала небо… Потім якісь пейзажі, згодом — портрети: дітей, дівчат, молодих матерів… В інтерв’ю одному київському журналістові вона сказала, що всі її роботи — автопортрети.
“Вражає досконала техніка малюнка Федотової. Звичайним олівцем, іноді з використанням акрилу, дилетант-самородок творить чудеса, які неможливо пояснити, — писала нещодавно про неї українська преса з нагоди презентації її робіт в Українському домі. — Чи то тварина на її полотні, чи людина — це завжди правдивість, тонке спостереження, чітко підмічена емоція, характер”.
“Після довгих роздумів я зрозуміла, — каже Марія, — що насправді все ясно та просто. Є життя, дароване Господом, у численних його проявах… За професією я музикант. Напевно, це допомагає мені, художниці-самоучці, транслювати в різноманітних образах музику навколишнього життя ”.

Бабуся з яблуками

Відзначу ще одну грань особистості Марії Федотової — її православність. Коли вона малює у своїй мексиканській майстерні, то поруч завжди можна чути православну хорову музику або проповіді митрополита Антонія Сурозького, або лекції, проповіді когось із сучасних місіонерів. На її персональних виставках серед різноманітних робіт завжди пейзажі Києво-Печерської Лаври, древнього Подолу, улюбленого Флорівського монастиря…
І от зовсім нещодавно, місяць тому, художниця знову побувала в рідному місті, відвідала його святі місця. Як завжди, привезла нові роботи, демонструвала їх киянам.
А ще, як завжди, — дарувала їх на пам’ять. Одну зі своїх останніх прекрасних робіт подарувала Українському дому. Додам, що і в мене, давнього друга художниці, є її робота “Бабуся з яблуками”, яку Марія подарувала нам із дружиною для розради у трагічний період нашого сімейного життя.
Коли дивишся на роботи Марії Федотової, навіть якщо там хмари і дощове небо, вгадується сонце. У її творчості — світло любові Христової…
Сергій Герук

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.