У ПОСТІЙНІЙ МОЛИТВІ ПРАВЕДНА. Іуліанія Лазаревська, Муромська (день пам’яті – 15 січня за н. ст.)

Велика подвижниця благочестя XVI ст. праведна Іуліанія Лазаревська, Муромська, народилася в благочестивій дворянській родині Недюревих. У шестирічному віці втратила батьків, і її виховувала бабуся, а потім тітка. З дитинства Іуліанія звикла до молитви, поклонів і посту. Вона не брала участі в іграх однолітків, часто усамітнювалася, чим викликала нерозуміння і насмішки близьких. З віком свята стала приділяти час рукоділлю, щоб на зароблені кошти одягати сиріт, вдів і допомагати нужденним.

Слава про благочестиве життя Іуліанії дійшла і до Юрія Осор’їна — власника с. Лазаревське, що неподалік від м. Мурома. У віці 16 років праведниця вийшла за нього заміж. Своєю лагідною вдачею вона здобула прихильність рідних чоловіка і стала піклуватися про господарство нової сім’ї. Доручену справу Іуаліанія вела зразково, оточивши престарілих батьків чоловіка турботою і ласкою. При цьому свята не залишила і молитовного правила. Вставала дуже рано, використовуючи вільний час для подання милостині й допомоги бідним. Маючи багато слуг у своєму розпорядженні, Іуліанія не дозволяла підносити собі воду для вмивання, одягати і роззувати себе. З усіма була привітною. З часом вона привчила чоловіка до частої й теплої молитви. Під впливом Іуліанії свекор і свекруха прийняли перед кончиною чернечий постриг.

Коли настав голод, а за ним і епідемії, люди перестали виходити на вулицю, перечікуючи важкі часи вдома. Свята ж була з тими, хто гостро потребував лікування і допомоги. Будучи неписьменною, Іуліанія пояснювала їм тексти Святого Письма, які знала напам’ять. Тих, хто відходив до Бога, сама обмивала, молячись за упокій їхніх душ, і наймала людей, аби гідно поховати померлих.

Живучи з чоловіком у любові та злагоді, свята народила йому десятеро синів і трьох доньок. Четверо синів і доньки померли  в дитинстві, ще два сини загинули на царській службі. Після цієї трагедії Іуліанія стала просити чоловіка відпустити її в монастир, але той ублагав її залишитися заради дітей, що потребували її піклування. Відтоді подружжя погодилося жити як брат із сестрою. Вдень і ввечері Іуліанія займалася господарюванням і вихованням дітей, а ночами молилася, робила безліч поклонів, скоротивши сон до двох-трьох годин. З цього часу її життя стало безперестанною молитвою та служінням.

Після смерті чоловіка Іуліанія роздала своє майно бідним, позбавивши себе навіть теплого одягу. Вона стала ще більш суворою до себе; постійно, навіть уві сні, творила Іісусову молитву. Перед смертю Іуліанія зізналася, що давно хотіла прийняти ангельський образ, але «не сподобилася через гріхи свої». Останніми її словами були: «Слава Богу за все! В руки Твої, Господи, віддаю дух мій». Через десять років, у 1614 р., коли поряд з могилою Іуліанії хотіли поховати її померлого сина Георгія, були знайдені мощі праведниці. Тоді ж вона була причислена до лику святих. Нині мощі праведної Іуліанії Лазаревської відкрито почивають у Благовіщенському храмі м. Мурома Володимирської області.

Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.