У неусипному спілкуванні з Господом. Преподобний Олександр Константинопольський (дні пам’яті — 8 березня, 16 липня за н. ст.)

Преподобний Олександр — засновник обителей акимітів (у перекладі з грецької — “невсипущих”) на Євфраті та в Константинополі. Праведник жив наприкінці IV — у першій половині V ст. Він був родом з Азії, а освіту здобув у столиці Візантійської імперії — Константинополі. Прослуживши певний час у війську, Олександр вирішив залишити світ і постригся у ченці в одній із пустельних сирійських обителей неподалік Антіохії. Після чотирьох років сумлінного виконання різних послухів він отримав благословення ігумена монастиря на пустельне життя. Коли Олександр пішов у безлюдні місця для усамітненої молитви, то не взяв із собою нічого, крім Євангелія. Провівши у пустелі сім років, святий вирушив з проповіддю Слова Божого до язичників. Утвердивши у вірі неофітів, преподобний знову пішов у пустелю.

Якось Олександр опинився у печері, де жили розбійники. Не боячись смерті, він звернувся до них з проповіддю Євангелія. У відповідь розбійники принесли щире покаяння, прийняли Хрещення, а свій вертеп перетворили на монастир. Пробувши з ними якийсь час, праведник поставив їм ігумена, дав устав, а сам пішов у більш віддалене місце для усамітнення.
Поступово до преподобного почали стікатися любителі безмовності. А через кілька років на місці його подвигів виник ще один монастир. З часом він досяг досить великих розмірів і налічував близько 400 ченців. Олександр захотів установити в новій обителі безперервне славослів’я Господу. Три роки молився праведник, щоб Бог відкрив йому Свою волю. Отримавши одкровення, він упровадив у монастирі наступний порядок: усіх ченців було розділено на 24 молитовні варти. Змінюючись щогодини, день і ніч вони співали на два лики псалми Давидові, перериваючись лише на час звершення богослужіння. Обитель отримала назву “невсипущих”, тому що в ній цілодобово славили Бога.
Решту свого праведного життя Олександр провів у Константинополі. Там йому вдалося організувати ще один монастир, де також безперервно славилось Ім’я Господнє. Провівши у подвигах близько 50 років, преподобний Олександр Константинопольський помер у глибокій старості, мирно відійшовши до Господа близько 430 р.
Справа праведника продовжувала жити. У 465 р. частина акимітів переселилася у новий монастир, заснований у Константинополі патрикієм Студієм, давши цим початок виникненню знаменитого Студійського монастиря. У середині V ст. монастир акимітів у Константинополі став центром протистояння єресі монофізитів. Як окрема самостійна чернеча громада акиміти проіснували як мінімум до IX ст.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.