У ХВОРОБІ ВАЖЛИВО БАЧИТИ ДУХОВНИЙ СЕНС (Нотатки волонтера)

У пансіонаті київського дитячого відділення при Національному інституті раку по понеділках влаштовують чаювання, під час яких настоятель лікарняного храму на честь безсрібників Косми і Даміана Римських ієрей Євгеній Мілешкін проводить духовні бесіди з батьками хворих дітей. Тим часом з їхніми дітками займаються волонтери руху «Молодість небайдужа»: грають, читають книжки тощо.

Нещодавно, вперше за кілька місяців мого волонтерства, мені вдалося послухати, про що батюшка проводить бесіди з батьками. Коли діти перебували під увагою моїх колег, я вирішив на хвилинку зазирнути в кімнату, де велася розмова. Але атмосфера розмови виявилася настільки теплою, а тема — цікавою, що я не зміг обмежитися однією хвилинкою. Відразу ж дістав блокнот та ручку і почав записувати.
Бесіда була присвячена десяти заповідям Мойсея. Отець Євгеній докладно зупинився на кожній з них, постаравшись глибше розкрити їхній зміст. «Слід уловлювати не букву Закону, а його дух! — пояснював батюшка. — Про що, наприклад, нам говорить десята заповідь? «Не бажай дому ближнього свого, не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ні рабині його, ні вола його, ані осла його, ані всього, що у ближнього твого». Але виконанням цієї заповіді є також і не заздрити здоров’ю інших дітей». І якщо сприймати хворобу дитини як несення свого хреста, то приходить відрада, зникає відчуття безвиході. Переживання страждань близької, рідної людини стає шляхом удосконалення в добрі і сприяє зміцненню у вірі.
«Любити Бога — продовжував отець Євгеній, — це не просто говорити: «Я люблю Бога!» — а проявляти свою любов через виконання Божих заповідей. Для пробудження совісті людина повинна перечитувати ці заповіді, особливо новозавітні, й намагатися їх дотримуватися. Інакше в її душі буде порожнеча».
Жвавість бесіді надавало обговорення певних життєвих випадків. Батьки уважно слухали і ставили запитання.
Попри те, що цього разу з волонтерів зібрався виключно чоловічий колектив, усе пройшло чудово. За дверима в коридорі чувся дитячий сміх — позитивний результат роботи волонтерів. Мені здалося, що сміх нікому не заважав, а навіть навпаки…
Андрій Пєтухов,
волонтер руху «Молодість небайдужа»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.