ТВЕРДИЙ ПОБОРНИК ПРАВОСЛАВ’Я. Святитель Мартин I Римський, сповідник (день пам’яті — 27 квітня за н. ст.)

У 649 р. на римський папський престол був обраний святитель Мартин Сповідник. Того часу мислення багатьох християн похитнула монофелітська єресь, згідно з якою в Іісусі Христі була одна воля, а не дві, як учить Православна Церква. Тоді серед прихильників єресі були візантійський імператор Констанс і Константинопольський патріарх Павло II.

Щоб примирити ворогуючі сторони, імператор видав монофелітський «Зразок віри» (Типос), обов’язковий для всього населення імперії, який забороняв подальші суперечки. Про цей документ у Римі дізналися в рік обрання святого Мартина. У відповідь праведник скликав собор, на якому помилкова думка монофелітів була засуджена. Папа відправив Павлу II послання, де пропонував повернутися до лона Православної Церкви. Імператор Констанс розгнівався і наказав своєму воєначальнику Олімпію силою привести Мартина до Константинополя. Проте цьому завадили численні прибічники папи в Римі. 
Тоді Олімпій вирішив убити Мартина й підіслав до нього воїна. Як тільки вбивця наблизився до праведника, то раптово осліп. Олімпій сповнений жахом утік до Сицилії, де незабаром загинув у битві. Констанс не відступав і у 654 р. послав за Мартином воєначальника Феодора. Останній звинуватив святого в таємному спілкуванні з ворогами імперії — арабами, знеславленні Пресвятої Богородиці та неканонічному вступі на папський престол. Незважаючи на те, що римське духовенство навело незаперечні аргументи на користь невинуватості папи, Феодор таємно вночі заарештував Мартина та відвіз на один із Цікладських островів (Наксос), що в Егейському морі. Там праведник перебував цілий рік, терплячи знущання, голод і всякі злигодні. Потім святитель був відправлений до Константинополя. 
Хворого, змученого старця принесли до суду на носилках. Проте судді категорично вимагали встати. Весь судовий процес знесиленого сповідника підтримували воїни. Після показань неправдивих свідків, які говорили про таємні зв’язки Мартина з арабами, святий спробував виправдатися, але судді навіть не стали його слухати. Тоді у глибокій скорботі він сказав: «Господу відомо, яке велике благодіяння зробите ви мені, якщо скоро віддасте на смерть». Праведника вивели у двір до натовпу, якого змушували кричати: «Анафема папі Мартину!» Ті, хто знав, що святий страждає невинно, йшли зі сльозами на очах. Нарешті, був оголошений вирок: позбавити святителя папського сану і стратити. Напівроздягненого Мартина закували в ланцюги і поволокли до в’язниці.
Коли імператор повідомив про те, що сталося, вмираючому Константинопольському патріарху, то Павло тільки відвернувся, сказавши: «Горе мені! Ще нове діяння до мого осуду», — і просив припинити муки святителя. Тоді Констанс знову відправив до в’язниці своїх слуг для додаткового допиту. Сповідник відповів їм: «Якщо навіть і роздрібнять мене, не буду спілкуватися з Константинопольською Церквою, поки вона перебуває у зловірі». Твердість поборника Православ’я настільки вразила мучителів, що вони замінили смертну кару засланням до далекого Херсонеса Таврійського. Виснажений хворобою, злиднями, голодом і стражданнями, святий Мартин помер у засланні в 655 р. Через чверть століття, на VI Вселенському Соборі, єресь монофелітів була засуджена і святі мощі праведника перенесені до Константинополя, а пізніше в Рим.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.