ЦІЛИТЕЛЬКА ДУШ ЛЮДСЬКИХ. Преподобна Матрона (день пам’яті — 22 листопада за н. ст.)

Будучи вже глибокою старицею, вона удостоїлася незвичайного видіння: їй були відкриті райські оселі, а в них — уготоване для неї місце за 75-річний подвиг чернечого служіння.

Преподобна Матрона прославила Бога своїм доброчесним життям у Візантії в далекому V ст. Вона вийшла заміж за заможного чоловіка на ім’я Дометіан. Коли у подружжя народилася дочка, вони вирішили переїхати з м. Перги (Мала Азія) у Константинополь.

Полюбивши молитву, Матрона стала часто відвідувати храмові богослужіння, де гаряче молилася, оплакуючи свої гріхи. У віці 25 років вона познайомилася із двома старицями, Євгенією та Сусанною, які з юності подвизалися при церкві у трудах і молитвах. Матрона почала наслідувати подвижниць у їхніх чеснотах: постувала, утримувалася від веселощів, посилено молилася, за що зазнавала нападок від свого чоловіка. Вона все більше стала замислюватися про чернече життя і просила Господа відкрити їй, чи угодний Йому такий намір. Одного разу в легкому сні Матрона побачила себе, а потім Дометіана, який гнався за нею, але наздогнати так і не зміг, оскільки вона встигла сховатися у натовпі ченців, які проходили, і чоловік не помітив її. Подвижниця сприйняла цей сон як Божу вказівку, віддала дочку на виховання одній зі стариць, обстриг­ла волосся і попрямувала до чоловічого монастиря, щоб Дометіан не зміг її знайти. Видавши себе за євнуха Вавилу, праведниця була прийнята в обитель. Щоб не розкрити себе, вона постійно перебувала в мовчанні та в багатьох трудах. Одного разу, працюючи із братією на збиранні винограду, нещодавно пострижений чернець на ім’я Варнава запитав у Матрони, чому в неї проколені мочки вух. «Треба, брате, землю обробляти, а не на чужі обличчя дивитися, це не личить ченцю», — відповіла свята. Незабаром праведницю запросив до себе ігумен монастиря і запитав: чи правда, що вона жінка, оскільки уві сні він отримав одкровення, що це так. Матрона зізналася йому і, обливаючись слізьми, розповіла свою історію. Ігумен спочатку був стурбований тим, що жінка проникла в обитель, а потім, переконавшись у щирості слів Матрони, направив її в жіночий монастир у м. Ємес. Там подвижниця провела багато років у молитвах, пості та трудах. За високі чесноти сестри обрали її своєю ігуменею. Слава про незвичайну настоятельку, яка має дар зцілення, поширилася округою. Дізнався про неї і Дометіан. Коли преподобна почула про те, що чоловік прийшов до монастиря і хоче її бачити, вона таємно залишила обитель і попрямувала до Єрусалима, потім на гору Синай, звідти у Беріт, де поселилася в покинутому язичницькому храмі. Городяни незабаром дізналися про подвижницю, яка прийшла в їхнє місто, і стали відвідувати її. Багатьох свята переконала залишити ідолопоклонство і звернутися до Єдиного Правдивого Бога, Якому вона поклоняється і служить. З часом у неї з’явилися послідовниці — так виник жіночий монастир. Отримавши одкровення про те, що їй необхідно йти до Константинополя, Матрона вирушила в путь. Там вона дізналася про смерть чоловіка й отримала благословення у свого духівника на облаштування нового жіночого монастиря, куди згодом перебралися сестри з Берітської обителі. Монастир преподобної Матрони уславився строгістю чернечого уставу і доброчесним життям черниць. Близько 492 р., у віці 100 років, праведниця тихо відійшла до Господа.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.