710891162

ЦЕРКОВНА ДОПОМОГА ЛІТНІМ ЛЮДЯМ

Шанобливе ставлення до батьків, до всіх літніх людей завжди вважалося важливою частиною виховання та культури кожної людини і суспільства. У Святому Письмі одна з головних заповідей — шануй батька твого і матір твою, <…> щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на <…> землі (Втор. 5: 16). Апостол Павел повторює цю саму заповідь: шануй батька твого і матір, <…> щоб тобі було добре і будеш довголітнім на землі (Єф. 6: 2–3). Це — основа милосердя і любові до ближнього, оскільки не можна любити ближнього, не люблячи батька й матері.

Протягом усієї своєї історії Церква закликала шанобливо ставитися до літніх людей. Молоде покоління піклувалося про них, а старше, у свою чергу, ділилося досвідом, знан­нями та мудрістю.

А наша сьогоднішня тема присвячена облаштуванню парафіяльного служіння хворим і престарілим.

ПОБУТОВІ ТРУДНОЩІ У ПОХИЛОМУ ВІЦІ

* 31 % літніх людей не може без сторонньої допомоги помитися, одягнутися, попоїсти;

* 50 % насилу ходять і підіймаються сходами;

* 30 % вельми обмежені в русі — руки й ноги слухаються погано;

* від 17 до 41 % (залежно від віку) не можуть без сторонньої допомоги сходити до церкви, в поліклініку, в гості;

* 8 % узагалі не виходять зі своїх квартир;

* 5 % не встають із ліжка.

Якщо людина не самотня, то багато побутових проблем для неї вирішувані: комусь допомагають діти, внуки, комусь  — сусіди, а дехто не має змоги отримати ніяку допомогу, але якщо людина була вірянином, то парафія не має права залишати її на самоті зі старістю.

ЮРИДИЧНІ ПІДСТАВИ ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ПРАВОСЛАВНУ ПАТРОНАЖНУ СЛУЖБУ (методичні рекомендації)

Православну патронажну службу може бути створено при парафії, сестринстві, братстві або благодійному фонді. Але передусім це єднання тих, хто за велінням душі й покликом Божим узявся до справи служіння хворим. Практично всі патронажні сестри мають духовних наставників і приходять на служіння тільки з благословення духівника сестринства.

Патронажна служба може працювати на підставі державної ліцензії на право здійснення медичної діяльності (тоді вона повинна бути зареєстрованною як юридична особа).  Основна медична діяльність згідно з ліцензією: первинна (долікарська) медико-санітарна допомога, долікарська медична допомога, медичний патронаж дорослих, медичний патронаж дітей.

Можна організувати роботу патронажної служби й без ліцензії. Ці служби надають соціально-побутові та санітарно-гігієнічні послуги, ліцензія на які не вимагається, а професійну медичну роботу надають їм наймані сестри, які працюють у них за договором підряду й мають сертифікати фахівця.

 ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

Питання про необхідність надання соціальної, побутової та медичної допомоги літнім, самотнім, хворим, вдовам і старим священнослужителям у парафіях ставить саме життя.

Із чого почати, якщо цим у парафії ніколи не займалися? Починати треба із благословення настоятеля храму. Започаткувати роботу може ініціативна група з двох-трьох осіб, бажано щоб серед них був один медичний працівник. Можна провести анкетування серед парафіян і знайти охочих надавати посильну допомогу хворим. Спочатку необхідно встановити деякі обмеження. Наприклад, надавати допомогу лише хворим парафіянам або престарілим, які живуть поблизу храму; надавати тільки побутову або тільки санітарну допомогу. Можна попросити священика звернутися з амвона храму після недільної Літургії до парафіян із проханням взяти участь у цій благій справі. Треба починати з малого й не боятися: навіть якщо вдасться допомогти одному-двом хворим — уже добре.

Схема організації може бути дуже проста, лінійна: всі прохання про догляд (від хворих, родичів, співчуваючих та інших довірених і зацікавлених осіб) надходять безпосередньо до керівника служби — старшої сестри. Прохання записують у журнал, і починається робота з підбору виконавців зі штатних сестер, із членів сестринства, добровільних помічників і парафіян храму. При такій організації роботи старша сестра змушена поєднувати кілька посад (диспетчера, бухгалтера, менеджера, організатора постів, консультанта із сестринського догляду, лінійного контролера), а також розмовляти із прохачами, що приходять, і по телефону, підбирати й навчати штат, працювати з добровольцями й тими, хто на випробному терміні, займатися проектами, пошуком спонсорів, готувати звіти, розбирати конфліктні ситуації з родичами, контролювати та об’їжджати пости, зберігати, видавати і враховувати предмети догляду та медобладнання.

Цей стиль закономірний на початкових стадіях розвитку організації служби, коли процес роботи ще не налагоджено, а штат співробітників не перевищує 20 осіб. Такий стиль роботи заощаджує кошти організації, оскільки весь адміністративний штат представлений в одній особі керівника, який здійснює регулярний і деталізований контроль, проте йому часто доводиться приймати одноосібні рішення. Крім того, через свою перевантаженість він не може тримати в полі зору потреби самих співробітників та їхнє фізичне самопочуття.

Загалом накопичується досвід роботи православної патронажної служби і з’являється можливість аналізу помилок. У разі потреби — розширюється адміністративний штат, вводяться штатні одиниці диспетчера, юриста, бухгалтера, виділяється окремий диспетчерський номер телефону, що працює тільки на прийом прохань про догляд.

Усі співробітники знають, хто за що несе відповідальність, хто що має говорити і хто що має вирішувати. Організаційна структура служби стає більш диференційованою, розділеною на кілька напрямів, кожен з яких організується своєю старшою сестрою і підпорядковується керівнику служби. Така структура сприяє ефективнішій роботі й реалізації поставлених завдань.

ПОСАДОВІ ОБОВ’ЯЗКИ ПАТРОНАЖНОЇ СЕСТРИ

Складання та зміна плану сестринського догляду є обов’язком старшої сестри бригади.

Сестра здійснює патронажний догляд, виконуючи такі види допомоги:

МЕДИЧНА ДОПОМОГА І СЕСТРИНСЬКИЙ ДОГЛЯД

  1. Ранковий та вечірній туалет пацієнта.
  2. Особиста гігієна пацієнта.
  3. Зміна положення хворого в ліжку (лікування положенням).
  4. Встановлення контакту з дільничним лікарем, виконання призначень лікаря (номер телефону районної поліклініки, П. І. п-Б. лікаря; призначення мають бути записані у сестри).
  5. Вибір дієти й годування.
  6. Допомога при фізіологічних відправленнях (подача судна, сечоприймача).
  7. Миття хворого в ліжку, у ванні.
  8. Виконання медичних маніпуляцій строго за призначенням лікаря:

– давання лікарських засобів (пігулки, капсули, краплі, настоянки тощо);

– ін’єкції (внутрішньошкірні, підшкірні, внутрішньовенні, внутрішньом’язові, встановлення периферичних в/в катетерів, крапельниць);

– втирання мазей;

– перев’язки, обробка трофічних виразок та інших ран;

– встановлення клізм;

– встановлення банок і гірчичників;

– лікувальна фізкультура щодо захворювання;

– накладення еластичних бинтів;

– догляд за пролежнями; профілактика та обробка;

– обробка стом, зміна калоприймачів, догляд за сечовим катетером;

– встановлення сечового катетера;

– гімнастика (дихальна, загальнозміцнювальна).

  1. Виклик лікаря для консультацій.
  2. Виклик масажиста та інших фахівців.
  3. Виклик «швидкої допомоги» в екстрених випадках, допомога при госпіталізації.

ПОБУТОВА ДОПОМОГА, ПОВ’ЯЗАНА БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДОГЛЯДОМ

  1. Прання:

а) натільної білизни; б) постільної білизни.

  1. Прибирання кімнати (квартири).
  2. Купівля продуктів.
  3. Приготування їжі.
  4. Миття посуду.
  5. Надання ліків, необхідних предметів догляду (купівля) за домовленістю.

СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА

  1. Оплата житлово-комунальних послуг (якщо не обслуговує соціальний працівник).
  2. Оформлення субсидій, отримання документів (якщо не обслуговує соціальний працівник).
  3. Отримання пенсій.
  4. Переписка ділова і з родичами.
  5. Допомога в спілкуванні з працівниками РЕУ, Центру соціального забезпечення, Комітету соціального захисту.

СЕСТРА МАЄ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПАЦІЄНТА ТУРБОТОЮ ТА УВАГОЮ, ОРГАНІЗУВАТИ ДОЗВІЛЛЯ, НАДАВАТИ ДУХОВНУ ПІДТРИМКУ:

– приділяти час для бесіди з пацієнтом;

– уважно вислуховувати пацієнта;

– пропонувати пацієнту духовну літературу для читання, аудіо- та відеозаписи й за можливості читати йому вголос;

– включати в режим дня розвиваючі ігри (мозаїки, конструктори, лото, шашки, пазли), рукоділля (шиття та плетіння килимків, плетіння серветок);

– якщо можливо, організувати прогулянки;

– познайомитися з родичами і знайомими пацієнта, підтримувати з ними дружні стосунки й мати у себе список їхніх номерів телефонів;

– вітати пацієнта зі святами (днем народження, днем ангела, церковними святами та ін.);

– знати духівника свого пацієнта й телефон, за яким його можна знайти в разі потреби;

– якщо можливо, організувати приїзд хворого у храм на богослужіння, молебні, свята.

Режим і графік роботи патронажної сестри визначається старшою сестрою патронажної служби.

Чергова відпустка планується патронажною сестрою за три місяці і узгоджується зі старшою патронажною сестрою.

Будь-яка відсутність патронажної сестри на робочому місці заздалегідь узгоджується зі старшою патронажною сестрою і можлива тільки при заміні її іншою сестрою.

Жодних самостійних рішень щодо зміни плану догляду сестра не приймає. При переході сестри на приватну роботу із хворим патронажної служби — ш????траф і подальше звільнення.

Сестра має бути готова в будь-який час перейти на роботу до іншого хворого на іншому пості.

ФОРМИ  Й МЕТОДИ РОБОТИ

Протягом року патронажна служба приймає прохання про допомогу. Ці прохання можна розділити за напрямами:

  1. Індивідуальні пости сестринського догляду вдома та у лікарнях. Це хворі, які потребують професійного, часто цілодобового сестринського догляду з найбільшою погодинною зайнятістю сестер. Для забезпечення одного такого поста необхідно п’ять ставок професійних дипломованих медсестер або молодших сестер.
  2. Інваліди, що потребують медико-соціальної допомоги вдома. Ця допомога надається із залученням студентів училища сестер милосердя і добровольців.
  3. Прохання про улаштування в богадільню.
  4. Православні няні в багатодітних сім’ях. Організація роботи православних нянь із дітьми-сиротами, які потрапили до лікарень з дитячих будинків, і дітьми з багатодітних парафіяльних родин.
  5. Пацієнти з довічною опікою.
  6. Виїзна бригада швидкої сестринської допомоги. Постійно діюча виїзна бригада обслуговує на місяць близько 20 термінових викликів. Зазвичай, це хворі у вкрай важкому стані термінальної стадії, хворі з важкими некротичними пролежнями, діти-сироти з дитячих будинків; надається допомога своїм співробітникам, що потрапили в біду.

Мета — оперативно відгукнутися на заклик про допомогу хворих, що перебувають у скрутних ситуаціях.

Завдання: організація разових чергувань біля хворих у термінальній стадії, обробка та сестринське лікування важких пролежнів, організація догляду за хворими. Консультації родичів щодо сестринського догляду. Психологічна та духовна підтримка родичів, які доглядають за помираючими хворими.

СТРУКТУРА ВИЇЗНОЇ БРИГАДИ

У бригаду можна набирати необмежену кількість сестер, які працюють за сумісництвом в інших підрозділах, лікарнях, мають досвід практичної патронажної справи й готові виїжджати у вільний від основної роботи час.

Вимоги до сестри: оперативність прийняття рішень з надання сестринської допомоги, досвід та навички. Обов’язковість, швидкість і чіткість виконання, готовність сестри виїхати на першу вимогу в будь-яке місце незалежно від територіального розташування і до будь-якого хворого.

Таку виїзну службу можна створювати тільки на базі вже добре і планово організованої патронажної служби, яка має досвід роботи протягом ряду років.

ПРО ПОРЯДОК ПРИЙОМУ ПРОХАНЬ

За великого обсягу прохань, що надходять, важливо не загубити жодного з них. Тому необхідні строгий облік, обов’язковий запис, контроль виконання, суворе архівне зберігання інформації, створення бази даних. Прохання приймають від родичів, опікунів чи інших осіб, що відповідають за хворих. На кожного прийнятого хворого заводиться документація. Первинним документом є карта загальної інформації. Слід звернути увагу на важливість зазначеної в ній інформації.

БРИГАДНИЙ МЕТОД РОБОТИ

Патронаж здійснюється або індивідуально — «сестра–хворий», або групою — старша сестра і група, бригада. Най­ефективніший метод роботи — робота групою.

Оптимальний розмір групи — 5–11 осіб, але можлива група навіть із трьох осіб, які взаємодіють для досягнення спільної поставленої мети. Робота в групі дає сестрам відчуття належності до єдиної справи, створює можливість праці за індивідуальним гнучким графіком, узгодженим із керівником, з урахуванням зайнятості сестри в інших місцях (навчання, сім’я, інша робота).

У бригаді обов’язково має бути старша сестра, яка організовує роботу та складає графік, допомагає групі в досягненні її цілей, підтримує її існування й піклується про потреби і здоров’я членів бригади.

Для хворого, який потребує тривалого за часом догляду, іноді протягом п’яти-семи і більше років, така група зможе не тільки забезпечити безперебійний догляд (взаємозамінність сестер під час відпусток, хвороби, від’їзду, навчання, богослужінь тощо), а й дасть хворій людині широке коло спілкування з людьми різного професійного рівня, інтелекту, освіти, світогляду, душевних і духовних якостей. При такому тривалому догляді складається певне єднання, соборність, мала церква. Це стає можливим там, де хворий поступово приходить до Бога, воцерковляється, сповідається і причащається.

Бригада має чіткі правила роботи, які зобов’язуються виконувати всі члени. Кожен член бригади має свій статус.

Переваги бригадного методу:

– злагодженість роботи;

– обмін досвідом;

– обговорення проблем, колегіальність;

– усі рішення, що змінюють план догляду, приймає старша сестра в контакті з лікарем.

МОТИВАЦІЯ

Це внутрішній стан, поведінка людини, що спонукає її діяти цілеспрямовано. Православна патронажна служба має свою концепцію та пріоритети, що відрізняються від будь-якої комерційної патронажної організації.

Комерційна організація розглядає хворого як клієнта, а прохання — як замовлення, яке виконує в рамках договору. Критерієм оцінки роботи вважається думка клієнта про виконану роботу.

Православна патронажна служба вважає свою роботу служінням тому, хто потребує допомоги, — хворому. Патронажні сестри разом із хворим проживають Богом дане йому життя, проходять єдиний християнський шлях, приймаючи за основу настанову преподобного авви Дорофея: «Хтось служить хворому, але служить для того, щоб мати нагороду; це нерозумно. І тому якщо з ним трапиться щось скорботне, то це легко віддаляє його від цієї доброї справи, і він не досягає кінця її, бо робить це нерозумно. А той, хто розумно служить, служить для того, щоб мати милостиве серце, щоб мати співчуття: бо хто має таку мету, той, що б не трапилося з ним, чи скорбота ззовні, чи сам хворий ви­явить легкодухість до нього, він без збентеження переносить усе це, споглядаючи на свою мету і знаючи, що хворий більше благодіє йому, ніж він — хворому».

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ

Навчання патронажних сестер починається з першого дня співбесіди і триває постійно. Система навчання двоступенева.

Перший рівень навчання — добровольці. Це постійний резерв патронажної служби, який навчають. Її склад може змінюватися з часом, поповнюватися новими добровольцями, але чисельно залишається постійним. Навчання добровольців включає передачу досвіду допомоги хворим безпосередньо біля ліжка хворого. До добровольців ми виявляємо турботу та увагу. Для них влаштовують окрему трапезу після недільної Літургії, паломницькі поїздки, концерти класичної музики. Добровольці — резерв на всіх напрямах патронажної служби.

Другий рівень навчання — молодша медична сестра.

ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ

Джерелами фінансування можуть бути пожертвування від юридичних і приватних осіб. Благодійниками підтримуються і фінансуються договори про співпрацю між сестринством і лікувальними установами. За договором сестринство забезпечує (за рахунок благодійних пожертвувань) оплату медсестер по догляду за пацієнтами.

Можна вести пошук спонсорів не тільки під забезпечення напрямів діяльності, а й для конкретних хворих людей, що опинилися у вкрай важких життєвих обставинах (публікуючи оголошення в православних засобах інформації).

Інша форма фінансування — підготовка й подання проектної пропозиції, отримання фінансування під конкретний проект.

РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЇ

Будь-яка організація, незалежно від величини й визначених завдань, має можливості росту. Оскільки немає двох однакових організацій, кожна шукає свій спосіб удосконалення. Це може бути перенавчання персоналу або розвиток нових видів діяльності. Іноді робота організації може бути поліпшена шляхом зміни її структури або системи управління. Деякі організації працюють у вкрай важких умовах, і необхідний тривалий період часу, перш ніж вони набудуть досвіду і знайдуть форму ефективної та незалежної реалізації всіх видів діяльності.

Як визначити зміни, необхідні для поліпшення вашої роботи? Потрібно поставити перед собою запитання і відповісти на них.

ЗАГАЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

– Яке основне завдання вашої організації? Кому ви збираєтеся надавати допомогу?

– Чи має ваша організація чітке уявлення про потреби літніх людей у вашому місті?

– Чи має ваша організація ясно поставлену мету?

СТРАТЕГІЯ

– Чи є у вашої організації план розвитку (на папері) на майбутній рік (три-п’ять років)?

– Чи чітко вказані в плані цілі, завдання, напрями діяльності?

ДІЯЛЬНІСТЬ

– Якого роду діяльність здійснює ваша організація?

– Чи відповідає ця діяльність завданням, цілям і напрямам?

– Чи є часові рамки виконання поставлених цілей?

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ

– Чи є статут організації?

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА

– Чи чітко визначені права та обов’язки співробітників і добровольців?

– Чи сприяє структура організації її діяльності?

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

– Наскільки добре циркулює інформація всередині організації?

– Наскільки добре налагоджено обмін інформацією між членами й добровольцями?

– Чи є адекватна система збору, зберігання та обробки інформації?

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ПЕРСОНАЛУ

– Чи достатньо співробітники кваліфіковані для виконання поставленого завдання?

– Чи є перелік обов’язків кожного співробітника?

– Чи відповідають ці обов’язки виконуваній роботі?

– Наскільки кваліфіковано персонал веде документацію?

ЗМІЦНЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

– Яким би ви хотіли бачити розвиток організації?

– З якими основними проблемами стикається ваша організація?

Відповісти на ці запитання досить складно, але, витративши на це час, ви зможете визначити свої сильні та слабкі сторони і накреслити шляхи подальшого розвитку.

 Підготовлено за матеріалами 

керівника патронажної служби
Свято-Димитріївського сестринства Ольги Єгорової

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.