Трансплантація не повинна порушувати цілісну природу людини

Вікарій Київської Митрополії, голова Синодального відділу УПЦ з проблем біоетики та етичних питань єпископ Макарівський Іларій (Шишковський) у бесіді з нашим кореспондентом розповів про складнощі та проблеми, що виникають у такій галузі сучасної медицини, як трансплантація живих органів.

— Скажіть, владико, чи завжди Церква готова погодитися з твердженнями лікарів про необхідність тієї чи іншої трансплантації?

— Ні, не завжди. Насамперед Церква погоджується з добровільними трансплантаціями, зумовленими любов’ю до ближнього, не примусовими, не пов’язаними з бізнесом. І мова може йти про трансплантацію лише людських органів, що не порушує цілісності особистості, організму людини, її природи. Церква абсолютно не може погодитися з пересадкою людині органів тварин, адже в результаті ми не знаємо, що виходить: чи це напівтварина, чи напівлюдина. Тим паче що в медичній практиці є факти, які доводять — у результаті пересадки людині органів тварин відбувається певний вплив на весь устрій людського організму, її моральний простір і психічний стан. Адже певні складнощі з’являються навіть тоді, коли людині пересаджують людські органи, що вже говорити про тварин. Але, на жаль, це питання багато в чому залишається відкритим, невирішеним. Тому головне, на чому акцентує увагу Церква, — це цілісність людського організму, її природи, її особистості.

— Досі ведуться суперечки про те, коли все-таки настає смерть людини — із зупинкою серця, чи коли припиняє функціонувати мозок? І як, у такому разі, не помилитися?

— Раніше було досить зрозуміло і прийнято в медичній практиці, що припинення дихання, кровообігу (яке, в свою чергу, викликає зупинку серця і мозкової діяльності) і є смертю. Але сьогодні з’явилися засоби, препарати, прилади, що в змозі підтримувати присутність життєдіяльності в людині роками. Хоча радше це можна назвати повільним вмиранням. Наприклад, коли людина підключена до якогось приладу, що підтримує функції життєдіяльності, у неї функціонують лише органи, увесь організм підтримується в певному вегетативному стані. Церква розглядає це як не зовсім прийнятну форму для повноцінного життя. Що це — вічне вмирання чи вічне життя?

— Але, з іншого боку, якщо таку людину відключити, то вона помре?

— Питання в тому, що, ймовірно, не треба людину вводити в такий стан, вона має продовжувати природне життя. Нагадаємо, що існує паліативна медицина, коли за людиною доглядають, духовно опікуються. У людини має бути гідне життя, і вона має право гідно піти з життя. Важливе не просто біологічне існування, важливо, щоб зберігалася вся повнота людського життя —зі смислом, з гідністю, розумом, духом, адже людина — розумно-духовна істота. Таким чином, треба розглядати доцільність: чи є сенс роками штучно підтримувати життя в людині, якщо не відновлюється вся її природна повнота?

— Одна з наших читачок написала про такий випадок: її брата привезли в лікарню «швидкою допомогою», потрібне було негайне підключення до апарату вентиляції легенів. Але апарат у лікарні був один і підключений до невиліковно хворої людини, тому його не відключили, і її брат помер. Як це оцінити з етичної точки зору?

— Ми можемо лише сказати, що держава повинна більше уваги приділяти медицині, щоб такі апарати не були по одному на тисячу хворих, а щоб їх було достатньо для надання допомоги всім, хто її потребує.

— Владико, що Ви можете розповісти про випадки зловживання, іноді навіть кримінальні, при пересадці органів? Як цього можна уникнути?

— Там, де є попит, з’являються і зловживання. Відбувається те, проти чого наполегливо виступає Церква: комерціалізація медичних послуг, а це в свою чергу призводить до негативних явищ у галузі трансплантації органів. І тут, з одного боку, треба підвищувати рівень моральності, релігійних засад у суспільстві, що виховувало б внутрішню свідомість і відповідальність, а значить і неможливість злочину. З іншого боку, треба розвивати сферу правову — людина, яка йде на зловживання, повинна розуміти невідворотність покарання за свій злочин, а постраждала людина має отримувати необхідний захист у правовому полі.

Бесіду вела Олена Головіна

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

1 коментар до “Трансплантація не повинна порушувати цілісну природу людини

  1. “..не треба людину вводити в такий стан, вона має продовжувати природне життя…” Ваша думка,Владико,помилкова!!!Я знаю одного 27-річного хлопця який сім місяців пролежав в такому стані, в комі. Зараз, милістю Божою,одужує- вчиться говорити, ходити і т.д.Якщо зараз є така можливість, то ми всима силами маємо робити все щоб допомагати іншим і саме для того щоб,як ви говорите, вони мали право гідно жити і мали право гідно піти з життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.