ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В САЄНТОЛОГІЇ

Умови вступу до організації саєнтологів

Людина, яка бажає стати учасником саєнтологічних практик, або, інакше кажучи, яка вступає в організацію саєнтологів, підписує спеціальну вступну заяву — «згоду на участь у релігійних послугах та відмову від претензій». У цій заяві вона, зокрема, визнає право «саєнтологічної церкви» завести на неї досьє під назвою «Папка прекліру» та інші документи, в яких збирається інформація про учасника, притому що сам він відмовляється від будь-якої можливості ознайомитися зі змістом цих матеріалів, що його безпосередньо стосуються.

Додатково новий член погоджується «прийняти будь-які й усі відомі й невідомі негативні наслідки, як-от: пошкодження, втрати або руйнування, пов’язані як зі здоров’ям, так і з майном».

Крім того, клієнт назавжди відмовляється від свого імені й від імені своїх «спадкоємців, агентів, законних представників та правонаступників», від задоволення будь-яких своїх претензій до саєнтологічної організації через цивільний суд.

Нарешті, саєнтологи вимагають від новачка підтвердження того, що він бажає брати участь у їхніх практиках не з метою розслідування діяльності «церкви саєнтології» як представник засобів масової інформації, урядових структур чи з будь-якою іншою метою.

Тільки підписавши відповідну заяву, нова людина може бути допущена до участі у спеціальних саєнтологічних процедурах. Крім того, напередодні саєнтологічних занять заборонено приймати лікарські препарати.

Підміна моральних цінностей

Засновник саєнтології Лафайет Рональд Хаббард розробив варіант процесу «віддавати і брати», який варто розглянути докладніше. У цій вправі преклір повинен навчитися легко, швидко, не замислюючись, «розтрачувати даремно», «приймати під примусом», «бажати», «брати» і «залишати» кожен з елементів довгого списку (що займає дві з половиною сторінки), складеного Хаббардом. Зокрема, у списку через кому наведені такі поняття: робота, біль, чоловічі тіла, жіночі тіла, блискавка, секс, з’їдений матір’ю (батьком), богохульство, випорожнення, віра, Христос, допомога, блювота, іграшки, гомосексуальність, радість, тетани, особистості тощо. Згідно із заявою автора до цього списку увійшли практично всі чинники, які мають найбільшу значущість для розуму. Втім постає запитання, чому до списку не включено поняття «Л. Р. Хаббард»?

З опису процесу «віддавати і брати» видно, що він спрямований на систематичне знищення в людині будь-яких емоцій, на те, щоб позбавити її будь-яких почуттів і прихильностей. Людина цілеспрямовано перетворюється на якусь одномірну істоту, неповноцінну в моральному аспекті, бездуховну, позбавлену принципів, слухняну. Її відсікають від коріння, позбавляють ідеалів. Не просто слова, але й самі поняття, що стоять за ними, перетворюються для неї в якесь лушпиння, в ніщо. Людина просто йде в інший світ, а все те, що залишається в цьому світі, — від брудного до сакрального — для неї вже не має ніякого сенсу.

Зважаючи на це знищення основ існування людини на землі Хаббард дає свої «базисні цінності», складові саєнтологічної етики, або «етику здорового глузду», спрямовану на боротьбу за виживання, де добро — це дія, що приносить користь, дружба — конформізм, злочин проти «ворога саєнтології» — гарний вчинок, де аморальне проголошується корисним, а моральне — непотрібним.

Егоїзм як спосіб виживання

Аналіз усіх головних аспектів теорії і практики саєнтології, оснований на працях Л. Р. Хаббарда, показує, що в результаті дотримання вимог саєнтології відбувається трансформація свідомості особистості до параметрів якоїсь «нової саєнтологічної людини», так що преклір майже повністю потрапляє під контроль саєнтологічної організації. При цьому прихильник вчення Л. Р. Хаббарда виявляється психологічним в’язнем якоїсь «саєнтологічної реальності», що практично нічого спільного не має з нормальним буттям людини у світі. У результаті загальний стан людей, які захоплюються технологіями саєнтологів, погіршується.

Саєнтологи намагаються запропонувати альтернативний православному шлях вирішення душевних проблем людини, але вони лише заводять своїх послідовників у небезпечну сферу, де стан людей ще більше погіршується, оскільки головна їхня ідея виживання веде до егоїзму, який нерозривно позв’язаний з конфліктами як внутрішніми так і зовнішніми. Водночас мета життя Православної Церкви, яка існувала задовго до появи «геніальних відкривачів таємниць» людської душі на кшталт Лафайета Рональда Хаббарда, полягає якраз у зціленні людини. І про те, наскільки успішно вирішувалося це завдання, свідчить її історія та приклад сотень і тисяч людей, які знайшли справжнє душевне здоров’я, що виявлялося в духовному мирі, радості, повазі й любові до кожної конкретної людини і до світу, у відсутності егоїзму, заздрості, ненависті, злоби, користі, обману й шантажу. Таким чином, ми ясно бачимо два протилежних типи релігійної свідомості людини, що мають принципову відмінність у досягнених кінцевих результатах.

Тетяна Кузнєцова, кандидат історичних наук

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.