Той, хто випередив час

Нікола Тесла. Його ім’я і діяльність завжди були оповиті таємницею, інспірованою як його власними заявами, умілими трюками з електрикою, так і сенсаційними повідом­леннями тогочасної преси. Про нього і нині складають легенди, за якими знімають «науково»-популярні фільми, що міфологізують його життя. Цими фільмами їхні автори, продюсери та рекламодавці заробляють чималі гроші. Від цього галасу і шкода, і користь. Шкода від того, що цей містичний гармидер нівечить образ прекрасного вченого і применшує його реальні досягнення, що зробили революцію в електротехніці, а отже і переворот у промисловості та побуті. А користь тому, що все це привертає увагу юнацтва до нерозв’язаних і донині питань науки і техніки, багато з яких поставив саме Тесла.

Нікола Тесла, за походженням серб, народився 10 липня 1856 р. в гірському селі австро-угорської провінції Ліка (нині це територія Хорватії). Його батько, православний священик Мілутин Тесла, мав хорошу освіту, захоплювався математикою, природознавством та літературою. Мати Георгіна (Джука) Тесла, дочка сербського православного священика, хоча й була неписьменною, але мала неабиякі винахідницькі здібності — у юності вона зробила оригінальний ткацький верстат, досконалості якого дивувалися навіть фахівці у цій галузі. Таланти й допитливість батьків уповні передалися Ніколі — четвертій дитині у сім’ї. Нелегко було йому, маючи на руках атестат зрілості та обравши кар’єру інженера, переконати батька, який волів бачити його священиком, щоб той дозволив синові продовжити освіту у вищому технічному училищі в Граці. Лише хвороба сина, що здавалася безнадійною, спонукала старого Теслу дати свою згоду, після чого Нікола швидко став одужувати.
Спочатку в Австро-Угорщині і Франції, потім (з 1884 р.) у США Тесла віддавав науці всі свої сили, працюючи по 18—20 годин на добу, щоб, як він казав, завдяки цьому люди могли працювати по чотири години, присвячуючи решту часу відпочинку та навчанню.
Нелегко було торувати шлях талановитому сербському інженерові. Двічі обдурював його наймач — компанія Томаса Едісона, що обіцяла премії за вдосконалення їхньої продукції, одначе не заплатила ані копійки. Крім того, розбіжності в методах дослідження призвели до особистої неприязні і згодом — до розриву між великими винахідниками. Едісон йшов до мети шляхом численних експериментів, Тесла ж прагнув теоретично віднайти правильний шлях до цілі. «В особистості Тесли поєднувалися і видатний учений, і блискучий експериментатор, і перше переважало у ньому», — писав біограф вченого Б. М. Ржонсницький. Едісон віддавав перевагу конструюванню двигунів та освітлювальних приладів постійного струму, а Тесла відстоював переваги змінного, який можна було передавати на великі відстані, споруджуючи великі електростанції. Тесла спроектував генератори змінного струму, а фірма винахідника і великого бізнесмена Джорджа Вестінгауза виготовила їх для найбільшої на той час Ніагарської ГЕС, яка почала діяти 1896 р. Вестінгауз викупив у Тесли понад 40 патентів, заплативши в середньому по 25 тисяч доларів за кожен. Відтак геніальний винахідник був вільний від поточного заробітку, про що Тесла вже давно мріяв. Він створив перший у світі електродвигун багатофазного змінного струму, високочастотний трансформатор, свою систему передачі сигналів за допомогою електромагнітних хвиль та багато-багато іншого. Загалом учений запатентував понад 700 винаходів. Його відкриття, пов’язані з високочастотним струмом, широко застосовуються у медицині.
Захопившись ідеєю передачі енергії на відстань без проводів, учений 1899 р. ненадовго переїхав до Колорадо-Спрінгс у Скелястих горах, де заходився вивчати вплив атмосферних розрядів на потенціал Землі, з метою використання стоячих хвиль, що виникають при цьому. Теоретичні розробки блискуче підтвердилися. Стоячі хвилі створити можна, передати енергію можна, але як зробити це спрямовано, як скористатися для блага людей енергією певної потужності в належному місці і в слушний час? Саме до цього прагнув великий вчений і гуманіст. Одначе відповідей у Ніколи Тесли не було… А втім свої міркування про можливості нової енергетики він виклав у блискучій за формою і багатій на геніальні наукові передбачення статті в журналі «Сенчурі мегезін».
Дослідами Тесли зацікавилися великі підприємці, серед них банкір Джон Пірпонт Морган, який зі 150 тисяч доларів 51 % виділив на дослідження. Неподалік від Нью-Йорка, в Уорденкліфі, розпочалося будівництво лабораторії та гігантської радіостанції з 47‑метровою антеною незвичайного вигляду. Якось, коли монтували обладнання, розроблене Теслою, учений пропрацював майже без сну та відпочинку 90 годин! Плани, пов’язані з цією установкою, зокрема передачі електроенергії на будь-яку відстань за допомогою стоячих хвиль (для цього була потрібна незмірно потужніша станція), він виклав у брошурі «Світова система». Усі ці технічні досягнення мали слугувати зближенню народів і зміцненню миру на планеті. У цій роботі Тесла передбачив багато досягнень науки і техніки, які стали реальністю тільки в наші дні. Однак Морган, не вважаючи за можливе комерційно використовувати розробки великого винахідника, припинив фінансування, про що повідомив ученого листом. «Ваш лист я отримав саме у день святого Миколая, мого захисника і найбільшого з покровителів…» — з гіркотою відповів Тесла. Поступово проект було закрито. Під час Першої світової війни американський уряд висадив у повітря башту, побоюючись, що німецькі шпигуни використовуватимуть її для зв’язку з підводними човнами.
У подальшому Тесла значно удосконалив електротехніку, радіозв’язок, розробив проекти парової та газової турбін, збагатив теплоенергетику оригінальними ідеями, але невміння працювати в колективі, відсутність підприємницької жилки, властивої Едісону, не дозволило йому довести численні розробки до практичного застосування. Зазнала невдачі й розробка променевої зброї, якою Тесла сподівався унеможливити масштабну війну через загрозу загального знищення.
У роки війни Тесла дуже уболівав за свою батьківщину, яка опинилася в окупації. Після його смерті, що настала від серцевої недостатності у ніч з 7 на 8 січня 1943 р., першій гвардійській дивізії Народно-визвольної армії Югославії за виявлені мужність і героїзм було присвоєно ім’я Ніколи Тесли.
Майже за сім десятиліть, що минули після смерті геніального вченого і винахідника, багато з того, що він окреслив, але не реалізував, було втілено, багато що чекає на свого дослідника. Ім’я Ніколи Тесли і зразок його безкорисливого служіння науці і суспільству завжди надихатиме нових дослідників.

Володимир Моїсеєнко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.