ТИРСЬКА СПОВІДНИЦЯ. Свята учениця Христина (день пам’яті — 6 серпня за н. cт.)

Вона жила у III ст., а її батько, Урван, був правителем м. Тира. Ім’я, яке дівчинці вибрали батьки, стало передвісником її майбутнього життєвого шляху. Серед своїх ровесниць праведниця вирізнялася незвичайною красою. Батько Христини вирішив присвятити свою доньку служінню язичницьким богам і зробити жрицею. Щоб зберегти її в чистоті, Урван спорудив спеціальне приміщення, куди і помістив свою юну доньку.
З цього моменту вона могла бачити тільки своїх батьків і двох служниць, а головним обов’язком Христини стало кадіння фіміаму язичницьким ідолам, якими було всіяне її нове житло. Перебуваючи на самоті, дівчина довго спостерігала за красою навколишнього світу. Поступово вона почала міркувати про те, Хто є Творцем такої різноманітної краси. Бачачи, що бездушні ідоли самі є творінням людських рук, Христина стала думати про єдине джерело усього живого на землі та гаряче молитися невідомому Богу, поєднуючи свою слізну молитву з постом. Ангел Божий, який явився одного разу, наставив її в істинній вірі в Іісуса Христа, осінив хресним знаменням, назвав нареченою Христовою та передбачив майбутні страждання за віру. Для Христини це було великою втіхою, а її молитва стала ще більш палкою.
Праведниця розбила всіх ідолів, які знаходилися в її будинку, а їхні уламки викинула за вікно. Коли до неї прийшов батько, щоб піднести спільні молитви, то був дуже здивований відсутністю ідольських бовванів. Христина не відповідала на його запитання. Дізнавшись правду від служниць, Урван сильно розгнівався і став бити доньку. Тоді сповідниця зізналася у своїх переконаннях, чим ще більше засмутила батька, і була запроторена до в’язниці. Мати Христини, намагаючись позбавити доньку від страждань, наполегливо просила її зректися Христа, але нічого не досягла. Незабаром батько викликав Христину на суд. Вкотре отримавши відмову, він віддав її на жахливі тортури. Дівчину прив’язали до колеса над вогнем, яке повільно повертали, щоб заподіяти максимум болю. Але Господь зберігав життя своєї нареченої, Ангели ж полегшували її страждання. Христина продовжувала славити Бога і молилася Йому. Слова молитви лилися з уст юної сповідниці і в темниці після тортур. Тоді явився Ангел і зцілив її. Побачивши наступного ранку свою доньку зовсім здоровою, Урван приписав усе чаруванню та наказав утопити Христину у морі. Але сталося ще одне чудо: камінь пішов на дно, а свята залишилася на поверхні води, підтримувана Ангелом. Її оповила хмара, з якої почувся голос, що назвав над нею ім’я Святої Трійці, як при чині Хрещення. У цей момент свята побачила Господа, і її серце наповнилося невимовною радістю. Урван був шокований, побачивши доньку знову живою. Він вирішив продов­жити муки наступного дня, залишивши праведницю на ніч у в’язниці. Однак тиран раптово помер тієї ж ночі. До приїзду нового правителя міста, Діона, Христина залишалася за ґратами. Увесь цей час вона приймала людей, наставляючи їх у вірі. Тоді Церква поповнилася трьома тисячами нових членів. Приступивши до обов’язків, Діон продовжив муки святої. За ними були й чудеса. Коли за допомогою молитви Христина зруйнувала статую Аполлона, раптово помер і сам Діон. Черговий правитель Тира, Юліан, після нетривалого суду знову відіслав праведницю на муки, а потім звелів усікти мечем. Її останки були з честю поховані місцевими християнами.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.