Архів позначки: В’ячеслав Дарпінянц

DSC_8582

Є ЗАВДАННЯ — ДОПОМОГАТИ

Священик В’ячеслав Яковенко, настоятель храму на честь Усіх святих воїнів (м. Київ), пропонує кожному поставити запитання: що можливо зробити для ветеранів?

— Ви зі своїми парафіянами регулярно допомагаєте ветеранам війни, учасникам бойових дій. Як народилася і була втілена в життя ідея такого соціального служіння?

— Господь управив. Ще до прийняття священного сану я, будучи юристом за освітою, керував громадською організацією. Ми з колегами-адвокатами з радістю допомагали ветеранам Великої Вітчизняної війни, іншим літнім людям (яким було важко зорієнтуватися в сучасному законодавстві), наприклад, звернутися до суду, написати позовну заяву… Тоді це коштувало близько 300–400 гривень. Для мене — 15 хвилин роботи, а для дідуся — економія мало не половини пенсії! Ось і трудився на славу Божу, грошей не брав. Адже багато хто з цих поважних людей кров проливав, життям ризикував заради нас. І мені здається, що сьогодні кожен має поставити собі питання: що ми можемо зробити для ветеранів, як віддячити за ратні труди? Радянські часи — багато в чому спірні, але все-таки позитивні моменти тоді були. Нас із дитинства навчали патріотизму, шанобливого ставлення до старших. У цьому зв’язку пригадується девіз: «Якщо не ми, то хто?». Якщо Господь дав мені сили, вміння і можливість допомагати нужденним, то я просто зобов’язаний це робити. Продовжувати читання Є ЗАВДАННЯ — ДОПОМОГАТИ

Polikarp_longin

ЛЮДИ СЬОМОГО ДНЯ

Про те, як поєднати суспільне служіння із внутрішньою молитвою, — в інтерв’ю з уставником Києво-Печерської Лаври архімандритом Полікарпом (Линенком).

— Наскільки важкий і чи можливий взагалі чернечий подвиг в обителі, що стоїть у мегаполісі?

Продовжувати читання ЛЮДИ СЬОМОГО ДНЯ

B014169

ЯК ПОПОВНЮВАТИ СИЛИ Й НЕ «ЗГОРІТИ» НА РОБОТІ

Хотілося і, напевно, правильніше було б почати статтю про відпочинок із життєствердної та радісної цитати Святого Письма. Але особисто я, — щодня пробігаючи повз храм на роботу й іноді «приповзаюзи» після роботи в храм, — ловлю себе на думці, що чудово вписуюся в сумний статистичний портрет буденності.

Продовжувати читання ЯК ПОПОВНЮВАТИ СИЛИ Й НЕ «ЗГОРІТИ» НА РОБОТІ

У ХРАМ ІДУТЬ НЕ ОДНІ «СТАРИКИ»

Духовний досвід людини неповторний, і кожен іде до Бога своєю дорогою. Але серед нас — православних — є люди талановиті й геніальні, чий шлях до Господа особливо цікавий. Один із них — Володимир Талашко, народний артист України.

У його творчому доробку — перші ролі в кінофільмах «У бій ідуть одні “старики”» (1973), «Як гартувалася сталь» (1973), «Капітан Немо» (1975) та багатьох-багатьох інших. Акторові виповнилося 67 років, але його життєлюбність та енергійність не вичерпуються.

Продовжувати читання У ХРАМ ІДУТЬ НЕ ОДНІ «СТАРИКИ»

МІСІЯ ЗДІЙСНЕННА

Експедиція до людожерів Папуа — Нової Гвінеї за участю православного священика привернула увагу оксфордських професорів і українських тележурналістів. Наприкінці липня київський храм Луки Кримського вітав цікавого і бажаного гостя — протоієрея Миколая Несправу.

Продовжувати читання МІСІЯ ЗДІЙСНЕННА

СТРУДЖЕНІ ТА ОБТЯЖЕНІ. У житті кожного християнина має бути місце для… відпочинку

Християнське життя неуявленне без праць — не тільки у молитві й пості, а й фізичних, інтелектуальних, творчих. Про це немало засвідчено вчителями Церкви та святими отцями.

Продовжувати читання СТРУДЖЕНІ ТА ОБТЯЖЕНІ. У житті кожного християнина має бути місце для… відпочинку

ПРИТЧА ПРО ВІДПОЧИНОК

Святе Письмо не тільки говорить про необхідність праці для людини, а й визначає її ритм. Четверта заповідь, що дана Богом пророку Мойсею на Синайській горі, говорить: пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні… худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх (Вих. 20: 8—10). Ось що пише про це святитель Миколай Сербський:

Продовжувати читання ПРИТЧА ПРО ВІДПОЧИНОК

ЖИТТЯ ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ

При Хрещенні 25-річний князь Володимир був наречений Василієм. Після цього він одружився з царівною Анною й відвіз її до Києва. Потім князь Володимир охрестив своїх дітей — і тоді почались регулярні проповіді християнської віри. Їх вели і сам князь, і грецькі священики (особ­ливо з Корсуня, які говорили слов’янською мовою), і болгарські священики із Придунав’я, і ті дружинники, які вже давно прийняли християнство.

Продовжувати читання ЖИТТЯ ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ