Архів позначки: Протоієрей Андрій Ткачов

ЗАПРОСИЛИ СВЯЩЕННИКА…

Запросили священика до школи провести бесіду з дітьми. І поки йшли коридором до аудиторії, завуч просить священика: “Ви їм скажіть, щоб вони поводилися добре, не палили на перервах, на уроках sms-ками не обмінювалися, в туалетах на кахлі не малювали фломастером різних неподобств”.

Продовжувати читання ЗАПРОСИЛИ СВЯЩЕННИКА…

КОМУ ПОТРІБНІ НАШІ ПРОПОВІДІ?

Людині боляче віддавати усі сили будь-якій суспільній справі, якщо це нікому не потрібно. Наприклад, веде людина у школі драмгурток. А це не потрібно ні дітям, ні батькам, ні дирекції. У розпач можна впасти. Так само й священик може змучитися серцем, якщо його проповідь нікому не потрібна. Ось ми із братами й співслужителями заходилися обговорювати тему: кому наші проповіді потрібні?

Продовжувати читання КОМУ ПОТРІБНІ НАШІ ПРОПОВІДІ?

ЗНАЙОМТЕСЬ, АВТОР «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» — ПРОТОІЄРЕЙ АНДРІЙ ТКАЧОВ

Настоятель храмів преподобного Агапіта Печерського та святителя Луки Кримського при Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Відомий місіонер, публіцист, письменник. Вів програми духовного мовлення на телеканалі КРТ («Грані», «На сон грядущим», «День Ангела», «Складнощі перекладу»). Постійний автор журналів «ФОМА в Україні», «Отрок» та «Фамілія», «Церковної православної газети», інтернет-порталів «Православ’я та світ» і «Православ’я.Ru». На сьогоднішній день один з найпопулярніших та плодовитих православних письменників України.

Продовжувати читання ЗНАЙОМТЕСЬ, АВТОР «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» — ПРОТОІЄРЕЙ АНДРІЙ ТКАЧОВ

ГОВОРЯЧИ ПРО ГНІВ, ЗГАДАЄМО ПРО БОГА

Під час подорожі ізраїльтян по пустелі гнів Божий часто розгорався у відповідь на нарікання народу. Він саме розгорався, точніше — запалав (Чис. 11: 1) і пожежею охоплював тих, хто нарікав. І коли народ сумував за єгипетською їжею, просячи м’яса, а ще цибулі, динь, риби, часнику (див.: Чис. 11: 5), то Бог дав їм м’ясо. Але м’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю (Чис. 11: 33).

Продовжувати читання ГОВОРЯЧИ ПРО ГНІВ, ЗГАДАЄМО ПРО БОГА

ЯК ПРАВОСЛАВНИМ ЗУСТРІЧАТИ НОВИЙ РІК?

Черговим гостем Клубу «Душевна культура», що зібрався 20 грудня 2011 року в галереї «Соборна», став відомий місіонер і письменник протоієрей Андрій Ткачов. Формальним приводом для зустрічі послужила презентація його нової книги «У присутності Бога». Але отець Андрій говорив не стільки про себе та свою творчість, скільки про те, що хвилює кожного православного, особливо в період Різдвяного посту.
Як сучасному християнину навчитися жити одночасно у двох світах — духовному і світському? Протоієрей Андрій Ткачов вважає, що, з одного боку, необхідно знайти ту грань, що не дозволить постійно таврувати увесь світ і все, що в ньому є, а з іншого — не дасть загрузнути в його спокусах та гріхах. За його словами, сьогодні кожен православний має зрозуміти, що наші друзі — це хороші книги, фільми, високе мистецтво і глибока музика. Людина, яка виховала таким чином свій смак, відчуватиме огиду до спокус сучасного суспільства та його масової культури. Кульмінацією виступу київського місіонера стала відповідь на питання, яке наприкінці року не дає спокою багатьом православним: «Як зустрічати Новий рік?». Отець Андрій радить, наприклад, порозмірковувати напередодні Нового року над прит­чею про безплідну смоковницю (див.: Лк. 13: 6—9). «Це все, що нам слід знати про Новий рік, — каже він. — Кожна людина є безплідною смоківницею, і Бог Отець може зрубати нас будь-якої секунди. Але Син як Заступнник і Первосвященик каже Отцеві: “Потерпи ще цю людину цей рік”. Можна здогадуватися, що якщо ти не приносиш Богу добрих плодів сам, то чекай скорбот. Тебе принизять, тобто, як безплідну смоковницю “обкладуть гноєм”». Кожен новий рік — це примноження милості Божої над людиною. Тому найкраще бажання цього дня — оновитися, очиститися, виправитися і навчитися працювати на ниві Господній. Під страхом того, що будеш зрубаний, як непотрібний, і звільниш місце під сонцем для іншого дерева. Це правильний спосіб думок для того, хто вступає у новий рік, підсумовує отець Андрій. «Якщо ви не лягли спати, — рекомендує священик, — то о 12‑й годині прочитайте “Отче наш” і подякуйте “Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!” всією родиною, хто не спить. А далі — “Господи, слава Тобі. Ось ми прожили ще один рік. Що злого зробили, прости нас. Благослови новий рік благості Твоєї, навчи творити волю Твою, бо Ти єси Бог наш. Амінь”». «Цьогоріч православні християни мають можливість зустріти Новий рік у храмі. Це багаторічна благочестива православна традиція. І тепер вона досить актуальна, адже новорічна ніч нині припадає із суботи на неділю, — розповідає в інтерв’ю для сайта “Православіє в Україні” протоієрей Георгій Коваленко, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ. — Я думаю, що благодаттю Божою, недільним Богослужінням це свято освятиться і виглядатиме по‑іншому. Уже не буде потреби у пустих веселощах, салютах на площі чи сидінні перед екраном телевізора, адже це — несправжнє». У суспільстві давно ввійшло в моду дарувати на Новий рік східні сувеніри-символи (наприклад, 2012 рік за китайським календарем — рік дракона). Але для християн це є забобонами. «Дракон у християнській традиції — образ зла. А в нас є образ перемоги над цим злом — святий великомученик Георгій, який перемагає дракона (змія)», — каже отець Георгій і пропонує на противагу забобонній традиції дарувати у ці новорічні свята іконочки із зображенням святого Георгія Побідоносця.

Продовжувати читання ЯК ПРАВОСЛАВНИМ ЗУСТРІЧАТИ НОВИЙ РІК?

“CКАЖЕ СОНЦЮ, — І НЕ ЗІЙДЕ”. Як учитель астрономії проповідував Слово Боже

У мене є знайомий чернець. Утім, як знайомий? Ми з ним лише раз бачилися, в літаку. Поруч у кріслах сиділи під час польоту, познайомилися, розговорилися. І він мені розповів, що вперше серйозні слова про Бога почув у школі на уроках астрономії.

Продовжувати читання “CКАЖЕ СОНЦЮ, — І НЕ ЗІЙДЕ”. Як учитель астрономії проповідував Слово Боже

ВНУТРІШНЯ ТЮРМА

Наближаючись до цієї групи будівель, починаєш відчувати тривогу. Сірі, невисокі будинки блочного типу. Високий паркан, що приховує ще одну чи кілька огорож. Кільця колючого дроту, ґрати на вікнах. Це в’язниця — місце, де сконцентровані поламані долі…

Продовжувати читання ВНУТРІШНЯ ТЮРМА

ЦАРСТВО ЙОГО НЕ ВІД СВІТУ ЦЬОГО. Про царствених страстотерпців та причини їхнього сумнівно-пристрасного шанування

Дванадцять років тому, 20 серпня 2000 р., Православна Церква канонізувала як страстотерпців імператора Всеросійського Миколу II, його дружину і п’ятьох дітей — їхній подвиг віри і мученицька кончина під час гонінь поза всякими сумнівами. В 1918 р., у ніч із 16 на 17 липня (за новим стилем), імператорську родину розстріляли більшовики.

Визнання царя і його рідних у лику святих зовсім не перекреслює слів Царя і Бога нашого Іісуса Христа: Царство Моє не від світу цього (Ін. 18: 36). 2005 р. Православна Церква у своєму офіційному документі — Основи соціальної концепції — чітко й вичерпно сформулювала свою позицію щодо питань державно-політичного устрою. Православних закликали ухилятися від абсолютизації влади, від невизнання кордонів її суто земної, тимчасової й минущої цінності, обумовленої наявністю у світі гріха й потребою його стримувати. При цьому самé виникнення держави (будь-якої форми правління!) пропонується розуміти не як «споконвічно боговстановлену реальність», а як даровану Богом можливість улаштування громадського життя, виходячи з вільного волевиявлення. Церква пропонує чадам молитися про державну владу (навіть незалежно від переконань і віросповідання її носіїв), щоб провадити тихе і мирне життя в усякій побожності та чистоті (1 Тим. 2: 2).

Продовжувати читання ЦАРСТВО ЙОГО НЕ ВІД СВІТУ ЦЬОГО. Про царствених страстотерпців та причини їхнього сумнівно-пристрасного шанування

СТАРЕНЬКА

Старенька, що називається, зажилася. До останнього у себе в селі прокидалася з півнями, поралася в хаті й біля хати і лише після настання холодів дозволяла онукам забрати себе на зиму до міста. На кінець посту міська квартира вже мучила її, хотілося надвір, до землі, до своєї хатинки, яку перед Великоднем потрібно було і провітрити, і прибрати, і прикрасити.

Продовжувати читання СТАРЕНЬКА