СВЯТА БЛАГОДІЙНИЦЯ. Преподобна Меланія Римляниня (день пам’яті — 13 січня за н. cт.)

Дорогою в Африку їхній корабель потрапив у сильний шторм, і моряки уже почали впадати у відчай, пояснюючи те, що трапилося, гнівом Божим. Однак голос преподобної Меланії запевнив їх у позитивному результаті справи, й вони віддали судно на волю Того, Хто несе його. Морем прибило корабель до острова, і його пасажири стали свідками місцевої трагедії, що розгорталася.

На тій ділянці суші було місто, що піддалося облозі ворогів, які взамін на грошовий викуп обіцяли зберегти городянам життя і залишити майно. Порятунок прийшов із моря. Меланія та її чоловік Апініан мали достатню суму грошей, щоб викупити усіх городян, і тим самим урятували їх від загибелі.
Апініану тоді виповнилося 24 роки, а Меланії — 20. Вони походили з багатих сімей Рима. Меланії було усього 14 років, коли її силоміць видали заміж, незважаючи на те що дівчина усім серцем бажала служити Єдиному Богу. Коли про це дізнався її чоловік Апініан, то дав згоду присвятити життя служінню Господу і Його Церкві, але тільки після народження двох дітей, яким можна було б передати права на спадщину. Незабаром у молодої пари народилася дівчинка, яку подружжя присвятило Богу. Минув час, і Меланія народила хлопчика, проте пологи були передчасними й тяжкими. Після того як не­мовля хрестили, воно померло. Бачачи страждання своєї дружини, Апініан дав обітницю у разі одужання Меланії провести залишок життя у служінні Господу. Праведниця залишилася жива і незабаром одужала. Після смерті дочки подружжя вже збиралося покинути Рим, але їх зупинило несхвалення батьків. Тільки сильна хвороба пом’якшила серце батька Меланії, і він благословив подружжя на майбутній подвиг із побажанням молитися за нього. Отримавши багатий спадок, праведники стали обходити рудники і в’язниці, викуповуючи тих, хто потрапив туди за борги. Церкви Сходу й Заходу стали отримувати від них багаті пожертви, на які будувалися лікарні, храми, монастирі. Продавши свої маєтки в Італії та Іспанії, Меланія та Апініан вирушили до Африки, де продовжили займатися благодійністю. Меланія перестала носити шовковий одяг, сама пошила собі волосяницю і стала займатися переписуванням священних книг, перебуваючи у пості та молитві. Через сім років подружжя вирушило до Єрусалима. По дорозі на Святу Землю вони опинилися в Олександрії, де були прийняті святителем Кирилом і поспілкувалися зі святим старцем Несторієм, який мав дар пророцтва та зцілення й утвердив подружжя в їхньому прагненні. Відвідавши монастирі Єгипту, праведники прибули в Палестину. Роздавши залишки майна на потреби Церкви, вони стали перебувати в убогості й молитві. Меланія усамітнилася в келії на Єлеонській горі, лише зрідка бачачись із Апініаном. Незабаром навколо подвижниці зібралося близько 90 сестер і виник монастир. Однак Меланія через смирення не прийняла на себе обов’язки ігумені. Її стараннями в обителі були поховані останки пророка Захарії, первомученика Стефана і 40 Севастійських мучеників. Після смерті чоловіка Апініана праведниця чотири роки провела біля його могили у пості та молитві. Коли свята захотіла побудувати монастир на горі Вознесіння Христового, то швидко знайшовся благодійник, і за один рік обитель була вже побудована. Стараннями Меланії прийняв святе Хрещення і її дядько-язичник, який жив у Константинополі. Повернувшись у свій монастир, преподобна відчула наближення смерті. Після останнього напуття сестрам вона з радістю причастилася Христових Таїн і мирно відійшла до Господа у 439 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.